Основні осі будівель (споруд)

“Основні осі будівель (споруд)” згадується у нормативному документі ДБН В.1.3-2-2010 Геодезичні роботи в будівництві.

❔ Яким чином зібрано цю інформацію?

Редакторський колектив сайту збирав інформацію про “Основні осі будівель (споруд)” з відкритих джерел в мережі інтернет та в нормативній літературі. На сторінці ви знайдете вказівки на джерело.

Термін Основні осі будівель (споруд) відноситься до категорії літера “О”, згадується у документі ДБН В.1.3-2-2010 Геодезичні роботи в будівництві.

👉Суміжні терміни

Центричні споруди

Центри́чні спору́ди — споруди, симетричні щодо вертикальної осі в центрі їхнього головного приміщення. У таких спорудах провідне функціональне й ідейно-художнє значення центрального найбільшого приміщення виявлено композиційно — як у плані (коло, еліпс, овал, квадрат, багатокутник), так і в об’ємі, увінчаному центральним куполом, банею чи конічним (наметовим) дахом. Центричні споруди відомі в багатьох культурах із найдавніших часів, оскільки походять від найпростіших типів центричних житлових споруд кочівників — юрт і вігвамів. В античності центричні храми (толоси, моноптери, ротонди) поширені в архітектурі Давньої Греції та Стародавнього Риму (Пантеон у Римі). Більшість мавзолеїв античності, середньовіччя та Нового часу в Європі, Азії та Північній Африці також були центричними спорудами (мавзолей у Палаці імператора Діоклетіана у м. Спліті, Хорватія). У ранньохристиянську (див. Раннє християнство) добу поширені центричні мартирії (поминальні споруди над похованнями християнських мучеників), баптистерії, церкви, каплиці тощо. У добу Відродження в Італії центричні споруди набули найбільшого поширення як ротонди, ротондальні базиліки й тетраконхи. Загалом в історії світової архітектури простежується така закономірність: центричну композицію надають тим спорудам, які мають особливо важливе суспільне значення для певних людських спільнот: сакральне (храми); меморіальне (гробниці, мавзолеї видатних осіб); культурно-мистецьке (видовищні й виставкові споруди 19–20 ст. — Зала сторіччя у Вроцлаві). Архітектурний образ центричної споруди зосереджує увагу й емоційне переживання глядача на головній функції як ідейному змісті цього твору архітектури.

Галерея

Координаційні осі

На зображенні кожної будівлі або споруди вказують координаційні осі й надають їм самостійну систему позначень. Координаційні осі наносять на зображення будівлі, споруди тонкими штрих-пунктирними лініями з довгими штрихами, позначають арабськими цифрами і великими буквами українського алфавіту (за винятком букв: Є, З, I, Ї, Й, О, X, Ц, Ч, Щ, Ь) у колах діаметром 6-12 мм. Пропуски в цифрових і буквених (окрім указаних) позначеннях координаційних осей не допускаються.

Цифрами позначають координаційні осі по стороні будівлі та споруди з великою кількістю осей. Якщо для позначення координаційних осей не вистачає букв алфавіту, подальші осі позначають двома буквами (АА, ББ, ВВ). Послідовність цифрових і буквених позначень координаційних осей приймають за планом зліва направо та від низу до верху (рис. 2.1 а) або як показано на рисунку 2.1 б, в. Позначення координаційних осей, як правило, наносять по лівій і нижній сторонах плану будівлі й споруди.

При незбіжності координаційних осей протилежних сторін плану позначення вказаних осей у місцях розбіжності додатково наносять по верхній та правій сторонах. Для окремих елементів, розташованих між координаційними осями основних несучих конструкцій, наносять додаткові осі й позначають їх у вигляді дробу: над рискою вказують позначення попередньої координаційної осі; під рискою – додатковий порядковий номер у межах ділянки між суміжними координаційними осями відповідно до рисунка 2.1 г.

Допускається координаційним осям фахверкових колон надавати цифрові та буквені позначення, продовжуючи позначення осей основних колон без додаткового номера. На зображенні елемента, що повторюється, прив’язаного до декількох координаційних осей, координаційні осі позначають відповідно до рисунку 2.2: “а” – при числі координаційних осей не більше ніж 3; “б” – при числі координаційних осей більше ніж 3; “в” – при всіх буквених і цифрових координаційних осях. За необхідності орієнтацію координаційної осі, до якої прив’язаний елемент, по відношенню до сусідньої осі вказують відповідно до рисунка 2.2 г. Для позначення координаційних осей блок-секцій житлових будівель застосовують індекс “с” (1с, 2с, Ас, Бс).

Основні осі будівель (споруд)

“Основні осі будівель (споруд)” згадується у нормативному документі ДБН В.1.3-2-2010 Геодезичні роботи в будівництві.

❔ Яким чином зібрано цю інформацію?

Редакторський колектив сайту збирав інформацію про “Основні осі будівель (споруд)” з відкритих джерел в мережі інтернет та в нормативній літературі. На сторінці ви знайдете вказівки на джерело.

Термін Основні осі будівель (споруд) відноситься до категорії літера “О”, згадується у документі ДБН В.1.3-2-2010 Геодезичні роботи в будівництві.

👉Суміжні терміни

Координаційні осі

На зображенні кожної будівлі або споруди вказують координаційні осі й надають їм самостійну систему позначень. Координаційні осі наносять на зображення будівлі, споруди тонкими штрих-пунктирними лініями з довгими штрихами, позначають арабськими цифрами і великими буквами українського алфавіту (за винятком букв: Є, З, I, Ї, Й, О, X, Ц, Ч, Щ, Ь) у колах діаметром 6-12 мм. Пропуски в цифрових і буквених (окрім указаних) позначеннях координаційних осей не допускаються.

Цифрами позначають координаційні осі по стороні будівлі та споруди з великою кількістю осей. Якщо для позначення координаційних осей не вистачає букв алфавіту, подальші осі позначають двома буквами (АА, ББ, ВВ). Послідовність цифрових і буквених позначень координаційних осей приймають за планом зліва направо та від низу до верху (рис. 2.1 а) або як показано на рисунку 2.1 б, в. Позначення координаційних осей, як правило, наносять по лівій і нижній сторонах плану будівлі й споруди.

При незбіжності координаційних осей протилежних сторін плану позначення вказаних осей у місцях розбіжності додатково наносять по верхній та правій сторонах. Для окремих елементів, розташованих між координаційними осями основних несучих конструкцій, наносять додаткові осі й позначають їх у вигляді дробу: над рискою вказують позначення попередньої координаційної осі; під рискою – додатковий порядковий номер у межах ділянки між суміжними координаційними осями відповідно до рисунка 2.1 г.

Допускається координаційним осям фахверкових колон надавати цифрові та буквені позначення, продовжуючи позначення осей основних колон без додаткового номера. На зображенні елемента, що повторюється, прив’язаного до декількох координаційних осей, координаційні осі позначають відповідно до рисунку 2.2: “а” – при числі координаційних осей не більше ніж 3; “б” – при числі координаційних осей більше ніж 3; “в” – при всіх буквених і цифрових координаційних осях. За необхідності орієнтацію координаційної осі, до якої прив’язаний елемент, по відношенню до сусідньої осі вказують відповідно до рисунка 2.2 г. Для позначення координаційних осей блок-секцій житлових будівель застосовують індекс “с” (1с, 2с, Ас, Бс).

16. Будівельні креслення

Будівлі та споруди зводять за будівельними кресленнями, їх поділяють на архітектурно-будівельні (креслення житлових, громадських і виробничих будівель) та інженернобудівельні (креслення інженерних споруд: мостів, шляхопроводів, залізниць, гідротехнічних споруд тощо).

Умовні графічні позначення елементів топографічних креслень

Рис. 245. Топографічне креслення ділянки місцевості

За призначенням будівельні креслення ділять на креслення будівельних виробів і на будівельно-монтажні креслення. За кресленнями будівельних виробів на підприємствах будіндустрії виготовляють окремі частини і деталі будівель і споруд. За будівельно-монтажними кресленнями на будівельних майданчиках здійснюють складання і зведення будівель і споруд.

Виконують будівельні креслення за правилами прямокутного проеціювання на основні площини проекцій (фронтальну, горизонтальну і профільну) із застосуванням розрізів. Але, зважаючи на специфіку зображуваних предметів, будівельні креслення мають деякі особливості.

Зображення на будівельних кресленнях. Основними зображеннями на будівельних кресленнях є фасад, план і розріз.

Фасад — це зображення зовнішнього боку будинку. Вигляд будинку спереду — головний фасад, вигляд зліва чи справа — бічний фасад. На фасадах (рис. 246) показують розміщення дверей, вікон, архітектурні деталі будинку. Фасад дає загальне уявлення про розмір будинку і пропорції його окремих частин. Розміри на фасадах не наносять.

План будинку (чи його поверху) — це розріз горизонтальною площиною на рівні, трохи вищому від підвіконня (рис. 247). Для багатоповерхового будинку плани виконують для кожного поверху. За планом можна визначити форму і розміри будинку, взаємне розташування приміщень у ньому (так само і для поверху), розміщення вікон і дверей, товщину стін і перегородок тощо. На планах наносять умовні зображення санітарно-технічного обладнання, систем опалення, водопостачання (рис. 248).

Перерізи стін, виконані з матеріалу, який є для будинку основним, не штрихують. Окремі ділянки з іншого матеріалу штрихують. Для кожного приміщення на плані зазначають площу (у квадратних метрах). Площу вказують цифрою без позначення одиниці і підкреслюють лінією (див. рис. 248).

На плані показують розбивочні осі — лінії, які проходять вздовж зовнішніх і внутрішніх капітальних стін. З проведення цих осей починають побудову плану будинку. Вертикальні осі на плані позначають арабськими цифрами, взятими в кружечки, а горизонтальні — великими літерами (теж у кружечках).

Щоб показати внутрішню будову будинку, його висоту (чи висоти поверхів), на будівельних кресленнях застосовують вертикальні розрізи (поздовжні чи поперечні). Одержують вертикальні розрізи за допомогою вертикальних січних площин, котрі, як правило, проходять по віконних і дверних прорізах. Позначення розрізів виконують як звичайно, але замість великих літер проставляють римські цифри (див. рис. 246, 248).

Рис. 246. Зображення на будівельних кресленнях

Рис. 247. Утворення плану та розрізу будинку

Рис. 248. Оформлення будівельного креслення

Зверніть увагу на те, що контури стін і перекриттів між поверхами на планах та в розрізах показують суцільною товстою основною лінією.

Над зображеннями будівельних креслень роблять написи за типом: «Фасад», «План другого поверху», «Розріз II—II».

Розміри на будівельних кресленнях вказують у міліметрах без позначення одиниці вимірювання.

Розмірні лінії обмежують короткими штрихами під кутом 45° до цих ліній (див. рис. 248).

На фасадах розмірів не наносять. На планах розміри наносять із зовнішнього боку зображень у кілька рядів (див. рис. 248). У першому рядку (ближчому до зображення) наносять розміри віконних і дверних прорізів і простінків замкнутим ланцюжком. У другому рядку — розміри між кожною парою суміжних осей (теж замкнутим ланцюжком). Третій рядок містить розміри між крайніми осями на плані. Крім того, на плані наносять внутрішні розміри приміщень: довжину, ширину, ширину дверних прорізів та інші.

На розрізах наносять розміри між осями, висоту приміщень, віконних і дверних прорізів (див. рис. 248).

Крім розмірів на розрізі, а іноді й на фасаді, наносять висотні позначки (рис. 249). Позначкою називають число, яке показує висоту точки над нульовою площиною. За нульову позначку найчастіше обирають рівень підлоги будинку (чи першого поверху).

Позначки наносять в метрах, числа записують на поличці знака. Число на позначці показує, наскільки вище або нижче (зі знаком мінус) від нульової позначки знаходиться рівень, вказаний даною позначкою. Нульову позначку записують числом 0,000 (рис. 249).

Наведені на рисунку 248 позначки 2,500 і 4,870 свідчать про те, що висота приміщень у будинку 2,5 м, а найвища точка будинку має висоту 4,87 м. Позначка -2,000 означає, що поверхня підлоги у підвалі нижча від підлоги будинку на 2 м.

Масштаби будівельних креслень. Оскільки будівлі і споруди мають великі розміри, на будівельних кресленнях застосовують масштаби зменшення 1:100, 1:200, 1:400. Для невеликих будинків і для фасадів застосовують масштаб 1:50. Це дає змогу краще виявити на фасаді архітектурні деталі. Масштаби різних зображень можуть бути різними, тому масштаб звичайно вказують біля кожного з зображень.

Рис. 249. Числові позначки

Умовні графічні позначення на будівельних кресленнях

• 1. Для чого призначені креслення будівельних виробів і будівельно-монтажні креслення?
• 2. Як називаються основні зображення на будівельних кресленнях? Як їх одержують?
• 3. Про що можна дізнатися з фасаду?
• 4. Що являє собою план будинку? Про що можна дізнатись з нього?
• 5. Для чого на будівельному кресленні застосовують розріз будинку?
• 6. Що таке висотна позначка? Що вважають нульовою позначкою?

16.2. Умовні зображення та позначення на будівельних кресленнях

Окремі елементи будівель і споруд (віконні і дверні прорізи, сходові клітки тощо) на будівельних кресленнях мають спрощені умовні зображення. Санітарно-технічні та опалювальні пристрої показують умовними графічними позначеннями.

Умовні зображення елементів будівель. Віконні прорізи на планах і розрізах показують суцільними тонкими лініями (рис. 250, а). На місці дверних прорізів у плані ліній не проводять, але умовно показують полотно дверей і напрям, куди двері відчиняються (рис. 250, б). З рисунка 250, б видно, у чому полягає різниця в зображені одно- і двостулкових дверей. На вертикальних розрізах у місцях дверних прорізів наносять тонкі лінії.

Графічні позначення матеріалів на перерізах

Умовні позначення на будівельних кресленнях. Позначення санітарно-технічних та опалювальних пристроїв на кресленнях житлових і громадських будівель виконують у вигляді простих геометричних фігур (табл. 9). Всі умовні позначення обводять суцільною тонкою лінією. Виконують їх у встановленому для даного креслення масштабі.

Рис. 250. Умовні зображення елементів будівель

Позначення будівельних матеріалів на перерізах. Графічні позначення матеріалів на перерізах стандартизовано. Основні з них наведено у таблиці 10.

Коли фігура перерізу на будівельному кресленні має невеликі розміри, то дозволяється не застосовувати графічного позначення матеріалу, а дати пояснювальний напис на полі креслення.

Прочитайте наведене на рисунку 248 будівельне креслення.

Дотримуйтесь такої послідовності читання:

• 1) визначте назву будівлі, наведеної на кресленні;
• 2) встановіть, які наведено зображення (фасади, плани, розрізи);
• 3) розгляньте одночасно написи і зображення на кресленні;
• 4) вивчіть взаємне розташування і конструкцію всіх частин будинку;
• 5) визначте площу і висоту приміщень, а також загальні розміри будівлі;
• 6) з’ясуйте розміщення дверей, вікон, санітарно-технічного та іншого обладнання в приміщеннях.

Орієнтиром для читання креслення за наведеною послідовністю можуть бути запитання до нього:

• 1. Яку будівлю зображено на рисунку?
• 2. Які зображення містить креслення?
• 3. Де проходять січні площини для плану і розрізу?
• 4. Скільки кімнат у будинку? Яка їх площа?
• 5. Яку висоту мають кімнати у будинку?
• 6. Яка загальна висота будинку? Чому дорівнює глибина підвалу під будинком?
• 7. Які загальні розміри і площа будинку дверей у будинку?
• 8. Скільки одностулкових і скільки двостулкових дверей у будинку?
• 9. Яке опалення у будинку?