Бур’яни – це дикорослі трав’янисті рослини, що паразитують на культурних і знижують врожайність садових, городніх і сільськогосподарських культур. Класифікують бур’яни не за ботанічними характеристиками, а за біогрупами, тобто за особливостями їхнього поширення, розмноження та росту.
Існує дві біогрупи бур’янів: паразити та непаразити. Паразити бувають кореневі (наприклад, вовчок) і стеблові (повитиця).
А непаразити поділяються на одно-дворічні та багаторічники.
Багаторічні рослинні паразити можуть бути:
Однорічні та дворічні непаразитарні бур’яни бувають:
Боротьба з бур’янами ведеться фізичними, механічними, хімічними, екологічними, організаційними та фітоценотичними заходами.
Рослина амарант (лат. Amaranthus), або щириця належить до роду родини Амарантові, у дикій природі дуже поширеного в Америці, Індії та Китаї. Родом амарант із Південної Америки, там досі в дикій природі зростає велика частина його видів, яких сьогодні налічується близько сотні. Вісім тисяч років тому амарант став, поряд із кукурудзою та бобами, однією з основних зернових культур народів, що населяли територію сучасної Мексики і Південної Америки – інків та ацтеків.
Амброзія (лат. Ambrosia) – рід багаторічних і однорічних трав’янистих рослин родини Айстрові, що включає 50 видів, які ростуть здебільшого в Північній Америці. В Євразії квітка амброзія з’явилася наприкінці XVIII століття: в 1873 році його завезли з Америки разом із насінням конюшини. У 1914 році амброзію культурно вирощували в Україні в станиці Кудашівка як замінник хіни, а після революції її на колесах студебеккерів рознесли по всій країні. Рослина амброзія є карантинним бур’яном.
Садова берізка, або повійка, належить до роду Берізка (лат. Convolvulus) родини Берізкових. У цьому роду понад 250 видів рослин, головною об’єднуючою рисою яких є форма квіток. Зростають представники роду в районах із помірним і субтропічним кліматом. Наукова назва роду походить від латинського дієслова, що означає «згортатися», і пояснює потребу багатьох видів обвиватися стеблами навколо інших рослин, використовуючи їх як опору.
Болиголов (лат. Conium) рід трав’янистих дворічників родини Зонтичні. Наукова назва роду походить від грецького слова, яке перекладається як «дзиґа». Поширені болиголови в Малій Азії, Європі та Північній Африці, де вони ростуть на узліссях, вапнякових схилах, луках, а також як бур’яни біля людського житла. Рід представлений усього чотирма видами. Найбільше в культурі відомий болиголов плямистий.
Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.
У цієї шкідливої трави сильне коріння й колюче стебло. Прополювання такого «монстра» вимагає не тільки педантичності, а й серйозних фізичних зусиль, причому знищувати осот потрібно, тільки-но він з’явиться, адже якщо затягнути з прополюванням і дочекатися дозрівання насіння, воно розлетиться по всій ділянці, і в наступному році вам доведеться чистити від бур’яну всі посадки.
Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.
Вербена (лат. Verbena) належить до роду родини Вербенові, що включає понад 200 видів, котрі зростають у тропічних і субтропічних районах Америки. По-простому квітка вербена називається голубиною, залізною або чавунною травою, а в більш поетичному варіанті – «сльози Юнони», «трава Геркулеса», «кров Меркурія» або «вени Венери». Християни вважають вербену священною травою, тому що, відповідно до притчі, перші квіти вербена з’явилися на тому місці, куди впали краплі крові розіп’ятого Ісуса.
Рослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав’янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля.
Віоли, або фіалки Віттрока, або братки, давно освоїли наші сади, але популярності своєї не втратили донині.
Віоли невибагливі, витримують пересадку навіть під час цвітіння, а цвітуть вони з березня до кінця весни або з серпня до початку заморозків.
Сьогодні існує безліч гібридів цієї квітки, є серед них і багаторічники, здатні переносити навіть суворі зими.
Фіалки садові володіють не лише декоративними якостями, але і цілющими властивостями: чаєм з братків лікують дитячу золотуху.
У статті на нашому сайті ви знайдете цікаву та корисну інформацію про братків, яка допоможе вам виростити віолу в саду, на підвіконні або в балконному контейнері.
Квітка гібіскус (лат. Hibiscus) належить до численного роду листопадних і вічнозелених дерев, чагарників і трав’янистих рослин родини Мальвові, яка налічує близько 300 видів, що зростають у природі в тропіках і субтропіках Нового і Старого Світу. В умовах помірного клімату у відкритому ґрунті можуть рости тільки гібіскус сирійський і гібіскус трійчастий, а також новий вид, отриманий в 40-50-ті роки ХХ ст. на основі північноамериканських гібіскусів болотного, яскраво-червоного й озброєного, гібіскус гібридний, або садовий гібіскус.
Горлянка (лат. Ajuga), або аюга – рід трав’янистих рослин родини Глухокропивові або Губоцвіті. У нас квіти горлянка ще називають суховершки, гостровершки або дівчача краса. В Африці і Євразії трава горлянка поширена повсюдно, в Австралії росте два види роду, а в помірних широтах всієї Північної півкулі можна зустріти близько 70 видів горлянки. Горлянка вражаюче життєстійка.
Грицики (лат. Capsella) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні. Наукова назва capsella перекладається з латини як «скринька» й описує форму плодів представників роду. Рослина грицики звичайні (лат. Capsella bursa-pastoris) є лікарською рослиною, найпоширенішим у культурі видом роду. Ця рослина-космополіт виростає повсюдно в тропічних і помірних зонах земної кулі. Видовий епітет bursa-pastoris в дослівному перекладі означає «сумка пастуха». Народні назви цієї рослини – горобине око, дика гречка, калитник, мисочки, мішечки. Місце походження виду досі не визначено.
Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.
Енотера (лат. Oenothera) – великий рід рослин родини Онагрових, представлений за різними джерелами 80-150 видами, серед яких трав’янисті рослини та напівчагарники найрізноманітнішого вигляду, поширені здебільшого в Європі й Америці. Інші назви енотери – ослинник, ослова трава, перелет, веслин, люлочник, дівенна, жовтець, коров’як, крокос, купино, коров’яче масло, миколайки, натягач, жовта фіалка, рапунцель, нічна свічка тощо. Наукова назва роду «енотера» складається з двох грецьких коренів, які перекладаються як «вино» та «дикий звір»: у стародавні часи вважалося, що хижака, який понюхав рослину, оброблену вином із ослинника, можна швидко приручити.
Епіпремнум (лат. Epipremnum) – рід трав’янистих багаторічних ліан родини Ароїдні, який за різними даними налічує від 8 до 30 видів. Наукова назва «епіпремнум» у перекладі означає «на стовбурах» і пояснює спосіб існування представників роду, чий ареал охоплює тропічні ліси від Північної Австралії до Індії. Найбільше видів можна зустріти в Південно-Східній Азії, однак наразі епіпремнуми натуралізувалися і в інших місцях, наприклад, на Гаваях.
Живокіст (лат. Symphytum) – рід лісових трав’янистих багаторічників родини Шорстколистих, поширених від західних районів Азії до Британських островів. У роду близько 20 видів, але типовим видом є живокіст лікарський. Латинська назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зрощувати», «з’єднувати», і ця властивість рослини лікувати травми кісток відома з прадавніх часів.
У Карлсбаді, що на півдні Каліфорнії, щовесни зацвітають жовтецеві поля, площа яких близько двадцяти гектарів. Ферма вирощує цю культуру для вельми прозаїчних цілей – отримання бульб і насіння, але на час цвітіння вона відкрита для відвідувачів. Прогулянка по квітучому полю з видом на океан – прекрасна терапія і незабутнє враження.
Квітки сучасних гібридів ранункулюса мало нагадують видові жовтці. Представлені в широкій колірній гамі, вони більше схожі на троянди або півонії і є справжньою окрасою саду.
Про те, як розібратися у видах і сортах рослини, як виростити жовтець з насіння і як доглядати за ним протягом сезону, ви дізнаєтеся з нашої статті.
Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.
Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор’ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».
Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур’янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.
Квітка пушняк, або злинка (лат. Erigeron) – рід трав’янистих рослин родини Айстрові, що налічує за різними джерелами від 200 до 400 видів, 180 з яких зустрічаються на території Північної Америки. Деякі види пушняка вирощуються як декоративні рослини.
Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав’янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки. У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.
Золотушник (лат. Solidago) – рід трав’янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.
Калюжниця (лат. Caltha) – невеликий рід трав’янистих багаторічників родини Жовтецеві, в якому близько 40 видів. Наукова назва роду походить із грецької мови, перекладається як «чаша», «кошик» і описує форму квітки цих рослин. Українська назва утворена від слова «калюжа». Інакше цю рослину називають жабником і курячою сліпотою.
Конюшина лучна (лат. Trifolium pratense), або конюшина червона, або трилисник, або кашка, є видом роду конюшина родини Бобові, що виростають на території Європи, Західної й Середньої Азії, а також Північної Африки. Родова назва перекладається як «трилисник». Легенда розповідає, що покровитель Ірландії святий Патрік зумів за допомогою листка конюшини вигнати змій із країни в море. Відтоді в Ірландії немає змій, а трилисник конюшини є символом цієї країни.
Королиця (лат. Leucanthemum) – рід трав’янистих багаторічників і однорічників родини Складноцвіті, або ж Айстрові, який раніше відносили до роду Хризантема. Однак на відміну від хризантеми королиця не має характерного аромату й не опушена сіруватим ворсом. За різними даними в рід Королиця включено від двадцяти до сімдесяти видів. Наукова назва «леукантемум» перекладається з грецької як «біла квітка», а в українській мові паралельно існує назва «стоцвіт».
Кропива (лат. Urtica) – рід квіткових рослин родини Кропивні, що включає понад півсотні видів, які ростуть у районах із помірним кліматом обох півкуль. У наших широтах частіше за інші зустрічаються два види: кропива жалка (лат. Urtica urens) і кропива дводомна (лат. Urtica dioica), або жалива велика, джигуха.
Городники використовують цю рослину як сидеральну культуру, що покращує структуру ґрунту і насичує його азотом і мікроелементами. А травники вирощують люпин для отримання лікарської сировини.
Американці маринують насіння багаторічного люпину і з задоволення їдять його як закуску. Не дарма друга назва цієї культури – “вовчі боби”.
Люпин також переробляють у популярний корм для риб.
А з нашої статті ви дізнаєтеся, як прикрасити свій сад яскравими, ошатними суцвіттями люпину, використовуючи розсадний і безрозссадний спосіб, як доглядати за цією рослиною протягом сезону і як захистити її від хвороб і шкідників.
М’ята перцева (лат. Mentha piperita), або м’ята холодна, або м’ята англійська – трав’янистий багаторічник, вид роду М’ята родини Ясноткові, або Губоцвіті, виведений гібридизацією м’яти садової (колоскової) і м’яти водної. М’ята перцева вважалася цінною рослиною ще в Стародавньому Римі: листя м’яти використовували для натирання меблів, а водою, настояною на м’яті, обприскували кімнати.
Ці бур’яни на городі в нашій країні можна зустріти досить часто. Крім того, що вони роблять ділянку занедбаною , так ще і культурам можуть сильно шкодити. Бур’яни бувають однорічними і багаторічними. Методи боротьби з ними теж бувають різні – від спеціальних засобів до народних способів.
Бур’яни діляться за тривалістю життя, за типом розмноження і за типом харчування.
За тривалістю життя вони бувають:
Городній бур’ян також ділиться за типом харчування:
Перш ніж почати боротьбу з бур’янами, їх потрібно «знати в обличчя» і знати їх особливості. Так, в городі часто можна зустріти такі бур’яни:
Також є бур’яни, які можна зустріти не тільки в городі, а й на газонах:
Є й корисні бур’яни. До них відносяться кропива, спориш, хвощ, і інші. Вони володіють цілющими властивостями і допоможуть впоратися з різними захворюваннями.
Боротьба з бур’янами може бути різною. Все залежить від того, як саме вони ростуть, яка у них коренева система. Є кілька ефективних способів:
Боротися з бур’янами потрібно починати відразу ж, як тільки вони з’являються. Якщо ситуацію запустити, доведеться застосовувати хімічні речовини або щороку виривати все нові і нові рослини.
Користуються попитом після прочитання
Невигубні бур’яни, які докучають садівникам і городникам протягом усього вегетативного періоду, – це дикорослі рослини, що характеризуються неймовірно високим ступенем виживання, оскільки вони здатні:
Ботаніки встановили, що в наші дні на Землі зростає понад 2 000 найменувань бур’янів, з яких кілька десятків можуть становити небезпеку для здоров’я людини та тварин.
Розглянемо види бур’янів на городі колючі, низькорослі, високорослі, з білими та жовтими квітками на городі та полях та інші добре відомі.
Осот. Найпопулярніший колючий бур’ян – польовий бодяк або осот. Назріває в серпні, насіння починає пробиватися з початку осені, глибина до якої може прорости становить 1,5 метра. Це дуже шкідливе бур’ян, якого важко позбутися.
Щоб очистити город від бур’янів цього виду, необхідні комплексні дії. Для мінімальної шкоди городу рослину потрібно весь час зрізати, щоб вона не цвіла. Позбутися можна агротехнічними способами – перекопування землі за допомогою вил, підрізати пагони та робити прополювання.
До народних засобів рятування відносять розведений алкоголь 150 мл у відрі води 10 літровим, сода, кухонна сіль або оцет. Можна позбавитись, ще застосувавши хімічні речовини, але весь рік землі доведеться відпочивати від урожаю.
Це багаторічна рослина. Вона корисна для здоров’я, але щоб уникнути розростання потрібно мульчувати грядки, обробляти ділянки гербіцидами, використовувати калійну сіль. Допомагає прополювання.
Позбавлення від нього важке на небагато шипів з колючками. Доведеться постійно зрізати корінь, поки він не стане тонким і не засохне. Можна позбутися застосувавши хімічні засоби.
За місцем виростання та спеціалізації бур’яни поділяють на сегетальні (орні, бур’янисті), бур’янисті рослини природних угідь, рудеральні рослини (сміттєві, пустирні, бур’янисті) і бур’янисті рослини спеціальних площ.
Група сегетальних бур’янів складається з 6 підгруп, представники яких переважно засмічують: озимі культури; ранні ярі та овочеві; пізні ярі; багаторічні трави; пари та необроблювані землі (поклади, межі, польові дороги тощо); плодово-ягідні насадження та парки. Серед кожної з підгруп є спеціалізовані бур’яни, що мешкають, як правило, тільки в посівах однієї культури або навіть сорти, наприклад в ярій пшениці — кукіль п’яний, в гречки — кирлик і горець берунковий, в горосі — пелюшка, в вівсі сорти Перемога — спеціальна форма вівсюга, і т.д.
Сміттєві рослини природних угідь і спеціальних площ включають підгрупи: сенокосних і пасовищних (отруйні, шкідливі, малопродуктивні, погано поїдають і неїстівні), лісових, сміттєві рослини місць з порушеним природним трав’янистим покривом, сміттєві рослини водотоків, водоймищ та їх берегів , спортивні майданчики тощо). Рудеральні бур’яни виростають на місцях, де звалюють сміття, пустирях, біля жител, уздовж доріг та ін. Одні з цих бур’янів отруйні (белена), інші колючі (дурнишники), треті пекучі (кропива). Сміттєві рослини спеціальних площ важко виявити в посівах і виділити з насіннєвого матеріалу, тому що вони за розміром насіння та зовнішнім виглядом подібні до засмічених культур.
Серед бур’янів виділяють також карантинні бур’яни. Класифікація по систематичному становищу має велике значення для організації боротьби з бур’янами хімічними засобами. Відмінності між однодольними та дводольними рослинами дозволяють знищувати дводольні бур’яни у посівах однодольних культур, однодольні – у посівах дводольних.
Типи засміченості земель залежать від зростання характерних, найбільш шкідливих бур’янів, що складають основний фон засміченості; із нею ведуть основну боротьбу. Супутні бур’яни – також небезпечні види, але зустрічаються в порівняно невеликій кількості; проти них передбачають профілактичні заходи, що запобігають їх розмноженню. Розрізняють 3 основних, або простих, типи засміченості – коренеотприсковий, кореневищний і малолітній і 4 складних типи, в яких характерні види бур’янів представлені 2 або 3 групами – коренеотприсково-кореневищний, коренеотприсково-малолітний, кореневищно-малолітний і кореневідній. Тип засміченості, крім складу бур’янів, характеризується і ступенем засміченості: слабкою (поодинокі бур’яни), середньою (до 1/4 травостою посівів), сильної (бур’янів приблизно така ж кількість, як і культурних рослин), дуже сильної (бур’яни явно переважають). Для кожного поля та ділянки з урахуванням особливості його засміченості розробляють систему боротьби з бур’янами, що включає агротехнічні (сівозміна, своєчасні обробітки ґрунту, посів, збирання врожаю) та хімічні (застосування гербіцидів) заходи, контроль за чистотою насіннєвого матеріалу та ін., проти карантинних бур’янів – карантинні заходи.
Багато бур’янів використовуються в народній медицині. З перерахованих вище до лікарських належать такі:
Лікувальні властивості мають будра плющевидна, лопух, кульбаба і десятки інших бур’янів.
Невисока багаторічна трава із загостреними листочками та синіми квітками знаходить своє застосування у кулінарії. Волошка використовують як безпечний натуральний барвник при приготуванні кремів, суфле і домашніх вин.
Також він має лікарські властивості і може служити сечогінним і болезаспокійливим засобом. Настоєм з волошок можна обробляти порізи та фурункули, виразки та запалення, це прискорить загоєння.
Масою корисних властивостей має весняна молода кропива, в ній міститься величезна кількість вітамінів С та А. Лікувальні засоби з молодої кропиви благотворно впливають на травлення та обмінну систему, допомагають зберегти молодість шкіри та сприяють усуненню запальних процесів.
Використовують кропиву і в кулінарії, її додають у супи та омлети, салати та м’ясні страви. Корисне бур’ян покращує смакові якості та цінні властивості їжі.
Багаторічний хвощ з довгими тонкими стеблами до 60 см у висоту – дуже ефективний протимікробний та протизапальний засіб. Сушене бур’ян можна заварювати та пити при запаленні сечового міхура та суглобових недугах, при порушеннях кровообігу. Корисно приймати ванни з додаванням відвару хвоща, вони покращують стан при загостреннях ревматизму та артриту.
Висмикування бур’янів вручну або спеціальними інструментами, регулярне зрізання їх під корінь, знищення стебел до моменту цвітіння. Спосіб є найбільш трудомістким, адже цю процедуру необхідно проводити часто і дуже ретельно. Спосіб забирає багато сил та часу, але він перевірений десятиліттями та найбільш безпечний для культурних рослин.
Затемнення грунту будь-яким матеріалом, що не пропускає світло. Нестача освітлення пригнічує зростання рослин, що призводить до загибелі кореневої системи бур’янів. Для цієї мети підійде ретельно висушений компост, кора дерев, тирса або спеціальне волокно, що мульчує. Метод не надто трудомісткий, але відразу досягти результатів з ним не вдасться, знадобиться щонайменше два сезони для повного знищення бур’янів.
Найшвидший варіант порятунку від бур’янів у городі – це обприскування їх хімічними засобами (на зразок Раундапа), які купуємо у відповідних магазинах. У запущених випадках це єдиний спосіб повного знищення шкідливих рослин. Вибираючи цей метод, важливо пам’ятати, що хімікати мають високу токсичність і можуть нашкодити корисним рослинам. Рекомендується використання гербіцидів поза городом або в кінці дачного сезону, після збирання врожаю.
Бур’яни висушують, виснажують землю, деякі їх види виділяють у ґрунт отруйні речовини (фітонциди), ростуть повсюдно, універсального методу боротьби з ними не існує. Тільки комплексне використання всіх методів захисту допоможе позбавити городи та дачні ділянки зелених «загарбників». Нехай протистояння городників проти бур’янів вимагає особливих зусиль, результат залізно виправдає їх, якщо не лінуватися і вчасно боротися з бур’янами.
Таке бур’ян дуже високий, може вирости до 2,5 метрів. Шкодить полям. Усувається викопуванням та хімікатами.
Загроза для коренеплодів моркви та буряків. Розлучається насінням, вивести вкрай складно. Допомагають хімікати та прополювання.
Це хоч і бур’ян, але лікарська рослина з максимальною довжиною до метра. Боротися прополкою та хімікатами, гербіцидами.
Такому бур’яну не страшні морози та перепади температур. Починає рости навесні. Коріння знаходиться не глибоко, тому видаляється вони прополкою.
Однорічне щільне бур’ян. Просте перекопування допоможе швидко позбутися його.
Рослини розмножуються насінням, з’являються на ділянках напровесні. Щоб позбутися їх, важливо проводити прополку з появою перших сходів і скошувати дорослі зразки до появи насіння.
Гарне бур’ян із синіми квітами, який часто засушують для гербарію, використовують у кулінарії та медичних цілях. Рослина не можна назвати паразитарною: вона не впливає на розвиток садових культур. Якщо волошка з’явилася на городі, можна регулярно збирати його і засушувати. Систематичне прополювання зменшить кількість кольорів на ділянці.
Прямостояче стебло досягає у висоту 1 м. Листя яйцевидне, знизу різьблене. Суцвіття жовтого відтінку, являють собою подовжену волоть або кисть. Насіння гірчиці сходить навіть після проходження через травний тракт тварин. Трава не тільки збіднює ґрунт, а й є резерватором небезпечних шкідників, таких як капустяна муха або попелиця.
Сильний бур’ян із потужною кореневою системою. У висоту досягає 2 м. Стебло гілкується, здатне обвивати садові культури. Рослина поглинає з ґрунту безліч поживних речовин і вологи, тому боротьбу з ним починають негайно. Деякі види марі дуже схожі на лободу, тому городники часто їх плутають. Але обидві рослини вважаються бур’янами, тому в будь-якому разі їх необхідно видаляти з ділянки.
Рослина відрізняє стебло до 80 см, покрите щетиною та волосками. Листя досягає в довжину 15 см. Замість квітів пізніше з’являються колоски, зібрані в волоть довжиною до 40 см. Найчастіше просо можна побачити на зернових, бобових, овочевих культурах.
Рослина з кучерявим стеблом і складним листям, що досягає у висоту 70 см. Влітку на ній з’являються білі, жовті або темно-червоні суцвіття. На їх місці виростає насіння у формі стручків. Польова редька поширена в Європі, росте серед овочевих культур або біля стін будівель.
Друга назва – Пташиний горець. Трава з пагонами, що стеляться довжиною до 80 см і дрібним круглим листям. Влітку в пазухах формуються дрібні суцвіття із 2-5 бутонів білого відтінку. Утворює густий килим, за що в народі зветься трава-мурава.
Поширена по всій території України до Далекого Сходу. Трава має витягнуте листя у формі овалу або стріл. На місці білих квітів з’являється округле насіння, за що бур’ян прозвали «копієчником». Деякі сорти ярутки використовують для прикраси клумб, тому варто вирішити, чи потрібно боротися із бур’яном. Трава має характерний часниковий запах.
Він росте як у лісі, так і на городній ділянці. Дворічна трава із максимальною висотою метра. Солодкуватий смак коренеплоду. Позбавлення ефективно при прополюванні та дії хімікатів.
Любить вологість та темряву. Не схильний до хімікатів, тому його пропалюють ще до появи насіння.
Має потужне стебло, довгу кореневу систему. Видалити важко. Потрібно перекопувати землю та використовувати гербіциди.
Росте там, де нічого не посаджено. Тільки гербіцидами тут не обійдешся.
Більшість бур’янів на городі – багаторічники. У зв’язку із цим боротися з ними дуже важко. Якщо корінь видалити в повному обсязі, невдовзі з нього з’являться пагони. «Вороги садівників» мають добрий імунітет до посухи та відсутності поживних речовин у ґрунті, тому видалити їх з ділянки допомагають часом лише хімікати або регулярне прополювання.
Бур’ян, схожий на моркву. Друга його назва так і звучить – морква дика. З’являється на посадках буряків, зернових. Віддає перевагу сухому грунту і добре освітленим ділянкам. Багаторічник, що існує на одному місці до 10 років.
Стебло прямостояче, іноді гіллясте, покрите щетиною, у висоту досягає 1 м. Листя ланцетове, із загостреною верхівкою, щетинисте. Квітки білі або світло-жовті, зібрані у опуклі зонтичні суцвіття. На їх місці пізніше виникають колючі насіння з пряним запахом. Сильно збіднює ґрунт і ускладнює збирання.
Стелилася трава з повзучим коренем і стеблом, що плететься. Нерідко зустрічається у Середній смузі України та Білорусі. Листя вузьке, нагадує спис. Влітку на стеблах з’являються білі, бузкові або рожеві дрібні квіточки у формі вирви. Через свою будову і довгу кореневу систему істотно ускладнює роботи на городі, в саду або на дачі. Навіть регулярне прополювання рідко дає позитивний результат. Кореневища бур’ян дуже довгі, частина їх залишається в грунті і дає зростання новим пагонам.
Багаторічна напівводна рослина з трубчастими порожнистими стеблами, що стеляться довжиною до 60 см. Листя розташоване на черешках від 2 до 7 штук, довгасте або овальне. Цвіте з травня до серпня. На стеблі з’являються дрібні біленькі квіточки, зібрані в парасольки. Жирнуха (жеруха) зустрічається переважно на добре освітлених ділянках з великою кількістю вологи.
Квітне бур’ян з розлогим листям і потужним корінням. Стебла цього виду досягають у висоту 30 см. Листя різьблені, до 10-25 см. На початку і в кінці літа на стеблах з’являються великі жовті квіти. На їх місці виникає насіння у формі білих повітряних парасольок. Вони легко розносяться вітром і проростають у перший тиждень. При прополюванні важливо не допускати формування насіння, щоб зменшити кількість трави на ділянці.
Бур’ян відомий також під назвами “молочай” або “жовтий осот”. Його особливість у тому, що при натисканні на стебло з нього витікає чумацький сік. Довжина стебла досягає 2 м. Листя колючі, щільні. Влітку викидає жовті квіти, з яких потім з’являються насіння, що нагадує «літак» кульбаби.
Якщо молочай розрісся, виривати його руками не вдасться: знадобляться грубі рукавички чи інструменти. Осот здатний рости на будь-якому ґрунті. Якщо у землі після прополки залишаються коріння, їх швидко з’являються нові паростки.
Друга назва цього виду бур’яну – Чорнобильник. Листя рослини різьблені, з сизим нальотом, мають сильний неприємний запах. Це велике бур’ян, що досягає в довжину 2 м. Кореневище багатоголове, потужне. Суцвіття – коричневі волоті. У народній медицині полин використовується на лікування гельмінтозу, паразитарних захворювань.
Найпоширеніша бур’яна рослина на городі. Повзуча трава характеризується плоским лінійним листям і квітами у формі колосків. Пирій активно висмоктує з ґрунту калій, азот, фосфор, вологу, збіднюючи садові культури та позбавляючи ґрунт родючості. Так, 10 рослин на 1 кв. м здатні зменшити врожай пшениці на 0,5 т із гектара.
Дрібна бур’яна висотою до 80 см зі складним різьбленим листям. Влітку у ньому з’являються суцвіття з маленькими жовтими бутонами. Насіння її дозріває рано. Опадаючи на землю, вони сильно засмічують насадження садових культур. Якщо в господарстві є домашні тварини та птиці, їх потрібно тримати подалі від цієї трави, оскільки вона для них є небезпечною.
Або багаторічна «берізка». Не дає зростати культурам, оскільки обплітає до двохсот сантиметрів культури. Якщо город заріс бур’янами в’юнка, його потрібно копати або позбавлятися гербіцидами.
Характеризується чудовою життєздатністю, пускає безліч коренів. Усунути можна чищенням і краще це зробити до цвітіння.
Має розгалужене коріння, задушує рослини. Не страшні хімікати. Видаляти потрібно виключно коріння.
Через неї зазвичай страждає морква. Пропалюється легко, ще можна використовувати його як корм для худоби.
Однорічна рослина, але поки що вона росте, з’являється багато насіння. Тому ви здивуєтеся, дізнавшись, що їхня життєздатність становить до 35 років. Тому видалення її потрібно ще до початку цвітіння.
Росте в покинутих місцях та на оброблених полях. Бур’ян прибирають гербіцидами.
Заважає плодоносити і позбутися його можна лише гербіцидами або прополкою.
Дива стали відбуватися ще в травні, коли повсюдно зацвіли кульбаби. До цього щовесни комунальники оголошували ненависним бур’янам священну війну. З верещання мотокосами наперевагу робітники вирушали на «битву» – лише для того, щоб зобразити «благоустрій» і ганебно відступити до наступного сезону. Але не цього разу.
Кульбаби здивувалися, запустили за вітром білі «парашутики» і спокійно заснули в тиші алей… До наступного сезону.
Червневе багатотрав’я на міських газонах
Настав червень. На міських газонах запанувала справжня анархія: рослини цвіли і кущіли без жодного дозволу і погодження. Пирій і тонконіг вимахали по коліно і стали приховувати середнього розміру собак. Збоку виглядало чудово, як господарі вигулюють повідки в густій траві.
Люцерна хуліганськи спалахнула жовтим і розфарбувала галявини у кольори бразильського прапора. На запах нектару прилетіли бджоли та джмелі. Літній день наповнився напівзабутим гулом сільського лука. За комахами підтягнулися птахи. Вранці у відкриті кватирки Даманського разом зі звичною матір’ю стали долинати солов’їні трелі.
Дальше більше! На Ульяновській, у тіні похмурих людей пишними кущами зацвів синець. Ви коли-небудь бачили фіолетове багаття? Розкішне видовище! Високі свічки зухвало здіймаються з трави і нагадують язики холодного полум’я. Чи не полінуйтеся, сходіть до лікарні БШК подивіться. У японців є квітуча сакура, а в нас – синець звичайний.
Зрештою, банальний брак ресурсів ЖКГ несподівано обернувся благом. Всього за рік міські газони, що систематично вистригалися «під нуль», повернулися до свого первісного стану – природних луговин, як це було споконвіку. Виявилося, що строкатий ситець лук дуже навіть личить Бобруйску, а потреби перетворювати його на сувору солдатську шинель немає ніякої.
Червневе багатотрав’я на міських газонах
Що показово – ніхто не помер від алергії, і нікого до смерті не загризли кліщі у високій траві. Маніакальне прагнення перетворити місто на одне велике футбольне поле походить тільки з екологічної безграмотності. У європейських столицях давно реабілітували лугові газони, зберігають біорізноманіття видів, а знаменитий англійський лужок навіть в Англії вважається анахронізмом.
Березка польова (лат. Convolvulus arvensis)
Дуже рідко в міській метушні ми дивимося собі під ноги. Адже там можна знайти цілий світ. Якщо спитати середньостатистичного городянина, що таке трава, він здивовано знизає плечима. Що за питання? Трава – це трава. Вона зелена, і її треба стригти. Наступне закономірне питання «навіщо?» Обов’язково ставить співрозмовника в безвихідь.
Якщо спитати середньостатистичного городянина, що таке трава, він здивовано знизає плечима. Що за питання? Трава – це трава.
Дрібний пелюстник однорічний (лат. Erigeron annuus) – однорічна трав’яниста рослина, вид роду Дрібнопелюстник сімейства Складноцвіті (Compositae).
Насправді травостій складається з багатьох рослин, які відносяться до різних сімейств. Тут і злаки, і бобові, і айстрові, і подорожникові… Трави бувають однорічними, дворічні та багаторічні. Виявляється, у трави є листя, квіти та насіння! А ще більшість зелених жителів газону належить до… бур’янів.
Найпоширеніший представник дворових галявин – пирій повзучий . Ось уже бур’ян із бур’янів! Навіть одне з його латинських найменувань Agropyron repens означає вогонь полів, що образно описує здатність рослини швидко захоплювати всю доступну територію та витісняти інші види. А все завдяки тому, що пирій вміє розмножуватися як насінням, і кореневищами.
Пирій повзучий (лат. Elytrigia repens) – багаторічна трав’яниста рослина; найвідоміший вид роду Пирій сімейства Злаки
Виглядає пирій скромно, але витончено: високі колоски з тонким жорстким листям у масі утворюють зелений килим. Особливо гарно виглядає газон, коли стебла пирію розгойдує вітер.
Цілющі властивості повзучого пирію сумнівні, хоч Авіценна, у «Каноні лікарської науки» згадує рослину як засіб для загоєння ран. А ось собаки та кішки охоче поїдають молоду та соковиту зелень пирію. Крім того, ця рослина є цінним кормом для травоїдних.
Мятлик однорічний Їжачка збірна в період запилення
Разом з пирієм основну масу газонного травостою становить тонконіг лучний . Як і пирій, тонконіг є злаком, далеким родичем усім відомих жита та пшениці. Але на відміну від родичів він утворює не колоски, а волоть.
Мятлик – багаторічна рослина. Щоб стати дорослим, він має зростати приблизно два роки. Рослина невибаглива до складу ґрунтів та клімату – витримує і посухи, і заморозки. Коріння мятлика утворюють щільне переплетення і цим добре зміцнюють дернину, захищаючи її від ерозії та вивітрювання. У міських умовах це особливо важливо, адже у верхньому шарі ґрунту живуть жуки, личинки, дощові черв’яки та інші безхребетні.
У Північній Америці тонконіг разом із тимофіївкою широко вирощують на пасовищах. Його англійська назва bluegrass (букв. «синя трава») навіть стала неофіційною назвою штату Кентуккі (Bluegrass State).
Від злаків перейдемо до бобових. Люцерна жовта , або, як ще її називають, серповидна на газоні помітна відразу – жовті суцвіття утворюють кулясті «грона». Виглядає лужок у період цвітіння люцерни дуже ошатно.
Навколо квіток обов’язково в’ються бджоли. Люцерна – хороший медонос, а люцерновий мед високо цінується не лише за свої смакові якості, а й за цілющі властивості. Цей натуральний продукт здатний допомогти у лікуванні застудних захворювань та підвищити стійкість організму до різних вірусів.
Синяк звичайний (лат. Echium vulgare)
Ще один прекрасний медонос росте по сусідству і відноситься до сімейства бурачникових. Синяк звичайний – так його називають – всупереч своєму найменуванню, перший «хлопець на селі»: високий, статний, гордий. Росте на незручницях, відкритих просторах і навіть на голих каменях.
Прикрашені синіми, фіолетовими, бузковими суцвіттями стебла тягнуться на метрову висоту. Синяк – той ще хитрун! До запилення його квітки мають рожевий відтінок, а коли бджоли зроблять свою справу, суцвіття стає синім. Звідси й назва.
Лапчатка пряма, або Калган
Зовні привабливий, синець, проте отруйний. Всі частини рослини містять циноглоссин – отруту, подібну до отрути кураре. Тому травоїдні тварини обходять синець. Але є від нього і зиск для газону: токсичні алкалоїди рослини протруюють ґрунт від патогенних збудників та ґрунтових паразитів.
Дуже часто синець звичайний сусідить на лузі з іншим прекрасним медоносом – буркуном білим . Ця рослина виглядає набагато скромніше, але саме буркуновий мед вважається одним із найкращих продуктів бджільництва у багатьох країнах світу (а в США він є еталонним).
Буркун відноситься до сімейства бобових і підродини метеликових. У складі рослини міститься речовина кумарин. Його похідне дикумарол використовується в медицині як препарат проти згортання крові.
До того ж підродини метеликових належить цілий рід конюшин, що включає більше двохсот видів. З них городянам добре відомі конюшина середня і конюшина повзуча . Розрізнити їх легко. Перший має великі рожеві суцвіття у вигляді кулі, а другий – дрібніші білі. Відрізняються вони і методом поширення. Повзуча конюшина має гіллясте стебло, що стелилося по землі, здатне укорінюватися у вузликах.
Рожеві суцвіття конюшини зображені державному гербі Республіки Білорусь у.
Всі види конюшини – визначні медоноси. Але через особливу будову квітки єдиними комахами, які можуть запилювати конюшину є джмелі та бджоли. Також кореневі бульби конюшини в симбіозі з особливими бактеріями здатні накопичувати азот із ґрунтового повітря. Завдяки цим властивостям конюшина часто використовується як зелене добриво (сидерат).
На думку ботаніків, ця бобова культура вважається чи не найпоширенішою трав’янистою рослиною на планеті. Конюшина росте по всій Європі, на Далекому Сході і на Камчатці, на півночі Африки та в середньоазіатських країнах. Рожеві суцвіття конюшини зображені державному гербі Республіки Білорусь у.
Представник іншого сімейства – Подорожникових буквально зростає у нас під ногами, на узбіччі доріг. Найчастіше у місті зустрічаються два його види: подорожник великий (Plantago major) та подорожник ланцетний (Plantago lanceolata). Ця багаторічна рослина багатьом відома з дитинства як надійний засіб першої допомоги при забоях та саднах.
І справді подорожник для лікування використовують як внутрішньо, так і зовнішньо. Всередину застосовують настій при захворюваннях верхніх дихальних шляхів та легень. Зовнішньо – як ранозагоювальний засіб, накладаючи розпарене або свіжовимите листя на пошкоджену поверхню. “Прикласти подорожник” – стало, по суті, образним описом усієї народної медицини. Примітно, що ефективність подорожника для зовнішньої антисептичної та протизапальної дії доведена клінічно.
Купир лісовий або морквяник
“Прикласти подорожник” – стало, по суті, образним описом усієї народної медицини.
А ось ще один enfant terrible міських газонів – репей . Він же реп’ях і лопух великий . Репутація, у нього прямо скажемо, так собі. Та ще й ботаніки віднесли його до так званих рідеральних (тобто сміттєвих) рослин. І зовсім незаслужено. Адже цей представник сімейства айстрових – водночас і їжа, і ліки, і косметичний засіб.
Листя лопуха можна додавати в салати різати в суп або зелений борщ, загортати в них фарш, на зразок голубців. Коріння реп’яха мають ніжний, солодкуватий смак, а також м’який землистий присмак, дуже цінний, зокрема, в японській кухні.
Часто лопух застосовується на лікування суглобів. Завдяки ефірному маслу, дубильним компонентам, аскорбінової та іншим корисним кислотам листя лопуха мають знеболювальні властивості. Реп’яхове масло використовується для зміцнення та зростання волосся і як основа поживних масок для обличчя.
Ікотник сірий (лат. Berteroa incana) – трав’яниста рослина, типовий вид роду Ікотник (Berteroa) сімейства Капустяні (Brassicaceae).
А чи знаєте ви, що колючки реп’яха надихнули швейцарського інженера Жоржа де Местраля на винахід застібки-липучки? Після чергової прогулянки з собакою він узяв мікроскоп і вирішив розглянути, яким способом настирлива рослина тримається на шерсті вихованця. При сильному збільшенні виявилися мініатюрні гачки, які Местраль пізніше скопіював.
Зірківка ланцетовидна Жерушник, також жеруха (лат. Rorippa) – рід квіткових рослин, що відноситься до сімейства Хрестоцвіті, або Капустяні (Cruciferae).
І ось тепер, шановні читачі, щоразу, коли на ваших очах черговий «термінатор» з триммером наводитиме «красу» на газоні, залишаючи за собою неживу пустелю, ви знатимете, що він знищує не безлику абстрактну траву, а ваших нових знайомих , у кожного з яких своє ім’я, свій характер та своя важлива роль у природі. А всі разом вони – наше місце існування. Ну а що робити з цим, вирішуйте самі.
Синяк звичайний та нів’яник звичайний на декоративній клумбі Червневе багатотрав’я на міських газонах
PS Автор дякує студентці I курсу кафедри ландшафтного проектування та садово-паркового будівництва лісогосподарського факультету БДТУ Анастасію Кепліну за допомогу у підготовці матеріалу.
Наступні назви бур’янів мають блакитні чи фіолетові квіточки.
Можна видалити прополюванням, мульчуванням, гербіцидами. Фіалка запашна багаторічна рослина. Насіння поширюється мурахами. Піддається тільки прополюванню та мульчування.
Загалом рослини-бур’яни можна розділити на дві категорії за тривалістю життя:
Також бур’яну класифікують за типом харчування, залежно від того, за рахунок чого на городі розвиваються рослини:
Саме до непаразитної групи належить переважна більшість садових однорічних та багаторічних бур’янів. Хоча для культурних посадок вони становлять меншу небезпеку, ніж паразити, знищити їх народними засобами байдуже. При сильному розростанні вони просто забирають у корисних посадок воду, світло та поживні речовини.
Якщо мертві клітини не видалити вчасно, поверхня шкіри стане нерівною, колір тьмяним, а пори можуть…
Проводимо пальцем вздовж хребта та акуратно відокремлюємо філе від хребта. Також відокремлюємо хребет від іншої…
Сигаретні пачки формуються в блоки, як правило по 10 пачок у блоці, хоч і існують…
Ні, продати неприватизовану квартиру неможливо. Житлове приміщення надається у користування громадянам на підставі договору найму…
Дружина повинна підтримувати чистоту та порядок у квартирі, надавати дітям допомогу з домашнім завданням. Не…
Мокра бактеріальна гниль Захворювання активно розвивається в разі порушення умов зберігання (висока температура, вологість і…