Шляхетна людина думає не про себе, а про інших, вона щедра, милостива, великодушна і чесна. Розбійники ж гадають про наживи, готові на все заради багатства. Дубровського прозвали “шляхетним розбійником”, оскільки за весь час він нікого не вбив, а гроші відбирав лише у тих, хто наживав їх нечесним шляхом.
Дубровський був благородним розбійником тому що він грабував тільки багатих і заможних поміщиків, а селян він не чіпав, бо після смерті батька сам став бідним. Володимир, син Андрія Дубровського, став розбійником після смерті батька.
Головною причиною такого рішення є загибель його батька внаслідок сварки з сусідом по маєтку, ще нещодавно його близьким другом, поміщиком Кирилом Петровичем Троєкуровим. Бажаючи помститися за всі заподіяні батькові страждання, Дубровський стає на шлях злочинця.
Шляхетний розбійник — архетиповий образ, герой літературного твору, народних легенд чи картин, який змушений був стати злочинцем, проте зберіг уявлення про честь та гідність.
