Незважаючи на численні експедиції протягом багатьох століть, ковчег Ноя досі не знайдений. Геолог пропонує одну причину.
З усіх відомих «втрачених» артефактів, які ще належить знайти, ковчег Ноя є «№1 в списку» багатьох людей.
Від Гонконгу до Голландії світ проявляє інтерес до Ноя та ковчега. Й це не дивно, тому що в багатьох культурах присутні стародавні історії про Потоп. Хоча деталі цих історій здебільшого відрізняються, багато з них, схоже, відображають справжню розповідь в Буття 6-9. Цей самий інтерес також приваблює безліч людей з усього світу до копії ковчега в натуральну величину в музеї Ark Encounter в Північному Кентуккі.
У той же час кілька команд продовжують пошуки справжнього ковчега. Більшість з них зосередилися на горі Арарат на північному сході Туреччини, де свідчення очевидців про дерев’яне спорудження підігрівали інтерес протягом століть. З таким великим розміром й таким інтересом, чому його досі не знайшли?
Можливо, нам потрібно ще раз заглянути в Боже Слово. У ньому сказано, що ковчег зупинився на «Араратських горах» на 150-й день Потопу (Буття 8:4). Це був регіон, а не одна гора.
Окрім того, дослідники в своїх тривалих пошуках випустили з уваги геологічний склад цього регіону. Як формувалися й змінювалися породи й пласти в цьому регіоні під час Потопу та в наступні роки?
Біблійне посилання на «Араратські гори» як місце зупинки ковчега передбачає, що ці гори сформувалися задовго до закінчення Потопу. Останній був глобальною катастрофою. Ця подія повністю змінила геологію Землі, й з тих пір поверхня нашої планети продовжує змінюватися. Можливо, геологія сучасного Араратського регіону проллє світло на те, чи варто взагалі шукати ковчег Ноя там.
З 1800-х років кілька десятків експедицій піднялися на гору Арарат в надії знайти докази існування ковчега, а також багато інших експедицій плануються в найближчі роки. Супутникові дані й аерофотознімки викликали інтерес до декількох об’єктів. Більшість експедицій були зосереджені на декількох місцях, виходячи зі спостережень, про які повідомлялося раніше.
Карта з місцями, в яких, як повідомлялось, знаходяться рештки ковчега Ноя
Розвідувальний літак ВПС США зробив чорно-білі знімки північно-західного боку гори. На горі Арарат в 1949 році виявлено великий об’єкт, що нагадує частину корабля. Знімки були оприлюднені в 1995 році й викликали підвищений інтерес.
На кілометр нижче вершини Арарату знаходиться ущелина Ахора. Це місце стало відомим, коли Джордж Агопян, вірменин, заявив, що в дитинстві його дядько брав його з собою на верхню частину ковчега (близько 1908 року). Протягом усього свого життя він розповідав про це, але не міг точно визначити місце свого відкриття.
Турецький гід Ахмет Ертугрул, ймовірно, знайшов відсіки внутрішньої частини ковчега на південній стороні гори Арарат. Він зробив фотографії в 2008 році й повідомив про них NAMI (Noah’s Ark Ministries International), християнській організації в Гонконгу.
Зливи оголили великий «ковчегоподібний» утвір в 1948 році приблизно в 24 км від вершини гори Арарат. Експедиція 1960 року знайшла тільки каміння, але дослідник Рон Уайатт повернувся сюди в 1970-их та 1980-их роках, стверджуючи, що знайшов контури металевих частин за допомогою «високочастотного генератора».
Деякі стародавні письменники говорили, що люди все ще могли бачити ковчег за часів Нового Завіту на горі Джуді. Експедиція знайшла деревину в 1953 році, що надихнуло на подальші пошуки.
Ветеран на ім’я Ед Девіс стверджував, що бачив рештки ковчега Ноя, коли перебував в Ірані під час Другої світової війни. Пізніші експедиції стверджували, що знайшли подібні балкам скелі на горі Сулейман.
Гора Арарат технічно відома як стратовулкан. Це — конусоподібний вулкан, який поступово утворювався з центрального жерла, яке вивергалося багато разів й відкладало послідовні шари лави й вулканічного попелу з боків.
Сучасна гора Арарат фактично складається з двох стратовулканів — Великого Арарату й Малого Арарату, які підносяться над високою рівниною, що сама перебуває на висоті понад 1 500 м над рівнем моря. Вершина Великого Арарату знаходиться на висоті 5 137 м над рівнем моря, в той час як Малий Арарат, лише в 13 км на схід від Великого, має висоту 3 896 м.
Разом вони займають величезну площу в 1 090 км² й за оцінками складаються з колосальних 1 170 км³ лави й вулканічного попелу. Коли з’явився цей велетень?
Сьогодні це сплячий вулкан, але він був активним до недавнього часу. 2 липня 1840 на верхньому північному схилі Великого Арарату стався паровий вибух, і відбувся витік вулканічного попелу. Виверження супроводжувалось землетрусом магнітудою в 7,4 бали. Хмара пари й попелу та велетенський зсув повністю зруйнували монастир й села на своєму шляху.
Більш ранні араратські виверження відомі з усної історії та археологічних розкопок. Вони відбулися в 1783 р., 1450 р., близько 550 р. до н.е., а також ще раніше.
Льодовики й лавини зруйнували каньйони на схилах вулкана, оголивши його внутрішні шари. Це дозволило геологам провести детальне дослідження, щоб встановити, коли та як сформувалася гора.
Вулкан утворився протягом чотирьох основних етапів: ранній конус, ріст конуса, кліматична фаза й фаза виверження. В основі знаходиться послідовність шарів вулканічного попелу товщиною 700 м, відкладених сильними виверженнями під час преконусної фази.
Потім виверження з двох центральних жерл — вийшло близько 550 м лави й вулканічного попелу — утворили два конуси. В кульмінаційній фазі лава потужно витікала, що додало ще 820 м до конусу. Нарешті, лава й вулканічний попіл вирвалися з тріщин у схилах.
Але які породи знаходяться під араратськими вулканами? Знову ж, ретельна польова робота показала, що багато шарів більш ранніх вулканічних порід поширилися по всьому плато Ерзурум-Карс в східній Туреччині (див. карту нижче). Багато сильних вивержень мали місце, перш ніж гора Арарат стала найвищою точною плато.
Гора Арарат — молодий вулкан, розташований в дуже нестабільному регіоні. Під ним та навколо нього знаходиться величезне плато, яке утворилося при зіткненні тектонічних плит, що викликало масивні потоки лави на площі більше 50 000 км². Арарат становить лише одну п’ятидесяту цієї площі, невелика крапка в порівнянні з тим, що виникло пізніше. Невже ковчег Ноя дійсно тут?
Глибоко під горою Арарат знаходяться тисячі метрів паводкових відкладень, заповнених в основному морськими скам’янілостями. Вони схожі на потопні шари, які ми знаходимо по всій Землі.
Над паводковими шарами знаходяться потужні лавові потоки. Вони покрили цю поверхню після того, як води Потопу стекли з землі. Вони застигали протягом декількох років, й між ними зустрічаються тонкі включення локалізованих озерних відкладень зі скам’янілостями прісноводних риб.
Гора Арарат — стратовулкан, що виник через деякий час після того, як лава покрила регіон. Він ріс у міру того, як лава витікала з двох жерел, поступово створюючи верстви лави й попелу на схилах поверх шарів лави на плато.
Під цими вулканічними шарами знаходиться значна послідовність гірських порід, які утворилися, коли океанські води затопили цю ділянку й відклали осадові товщі наповнені мільярдами океанських істот, таких як брахіоподи (плечоногі), корали, молюски та амоніти.
Морські викопні безхребетні з’являються в тому ж порядку, який ми знаходимо в інших місцях по всьому світу. Нижня частина даної послідовності осадових товщ містить скам’янілості подібні іншим девонсько-пермським (палеозойським) верствам, які, на думку креаціоністів, були відкладені в глобальному масштабі на початку Потопу.
Над ними знаходяться тріасово-крейдові (мезозойські) шари, які були відкладені пізніше, одночасно зі скам’янілостями динозаврів. Потім у верхній частині цієї послідовності, шари еоцену-нижнього міоцену (або кайнозою) утворилися до того, як океанські води повністю відійшли.
Лави Ерзурум-Карського плато відклалися поверх осадових шарів та є більш пізніми.¹ Підтвердженням того, що це плато утворилося після Потопу, є незначні локалізовані шари відкладень, що містять континентальні (наземні) скам’янілості, відкладені місцевими прісноводними річками й озерами. Ці шари осадових порід були відкладені між багатьма потоками лави, які сформували плато. Осадження майже закінчилося, перш ніж гора Арарат почала виростати над плато.
Таким чином, гора Арарат не утворилась під водою. Виверження вулканів, завдяки яким розтеклася лава по плато Ерзурум-Карс, й завдяки яким виросла гора Арарат, почалися після того, як Потоп відклав усі осадові шари. Це означає, що океанські води вже відійшли від східної Туреччини (й ковчег Ноя зупинився) до того, як була утворена ця гора.
Всі ці деталі дуже важливі для того, щоб помістити формування гори Арарат в біблійну хронологію. Це також дає відповідь на запитання: «Чи дійсно ковчег Ноя знаходиться на горі Арарат?»
Боже Слово ясно говорить, що ковчег зупинився на «горах араратских» на 150-й день Потопу (Буття 8:4). На той час вода вже поширилася по всій Землі (Буття 7:19-24). Океанські води не відступали, поки ковчег не зупинився благополучно.
Однак вулкан, який зараз називають горою Арарат, не з’явився до тих пір, поки океанські (потопні) води не відступили. Окрім того, лава й шари попелу Арарату датуються часом післяпотопного Льодовикового періоду. Це узгоджується з думкою, що гора Арарат сформувалась після Потопу на вершині сухого плато. Таким чином, сучасний Арарат — післяпотопний вулкан, останнє виверження якого сталось менше 200 років тому.
Сучасна гора Арарат складається з двох стратовулканів: Малий Арарат та Великий Арарат. Обидва утворились внаслідок вулканічних вивержень після того, як ковчег зупинився.
Отже, як біблійний геолог я не очікую знайти ковчег Ноя на горі Арарат. Замість цього він, мабуть, зупинився на інший горі регіону, яка була високою в той час.
Похитнуло це мою віру в слово Боже як достовірну розповідь про історичний катаклізм Всесвітнього потопу? Ні, в жодному разі! В Біблії ясно сказано про «гори Араратські», а не про саму «гору Арарат». Так що я ще більше впевнений у надійності Біблії. Окрім того, нам не потрібні рештки ковчега Ноя, щоб виправдати або підтримати нашу віру.
Боже Слово абсолютно істинне у всіх деталях, тому що Бог — його Автор. «Все слово Твоє є істина» (Псалтир 118: 160). Навіть без решток ковчега існує багато геологічних доказів того, що Потоп був таким, як його описує Слово Боже. Галузь геології — це лише один з багатьох інструментів, які Бог нам дав, щоб досліджувати Його справи й показувати іншим, чому наша віра така розумна й захоплююча.
Чи ні? Коротко погляньте на популярні твердження про відкриття.
На цьому супутниковому фото 2003 року зображений об’єкт у формі ковчега, який проявився на схилі Арарату. Дослідники сподівалися отримати краще зображення оригінальної зернистої фотографії, зробленої літаком в 1949 році. На фотографії було видно велике утворення, яке виступає з льоду й снігу, відоме як араратська аномалія. Важко визначити розмір об’єкта і сказати, чи були зроблені інші фото цього місця.
Деякі мисливці за ковчегом сподіваються, що це може бути їхній наступний великий прорив, але геологи кажуть, що об’єкт схожий на просте оголення скелі, що завжди з’являється, коли сніг та лід тануть в таких місцях. До теперішнього часу турецький уряд не дозволив експедиції дослідити це місце.
Скеля, яка за формою схожа на судно
У 1993 році в програмі CBS «Неймовірне відкриття ковчега Ноя» показали француза, який повідомив, що знайшов дерев’яну колоду в ущелині на Арараті й побачив великий темний об’єкт під льодом в 1955 році. Син Фернана Наварри зняв чорно-білі кадри, на яких його батько спускається з гори.
В програмі сказали, що радіовуглецевий вік деревини становить 5 000 років, але тестування шістьох незалежних лабораторій показало, що деревині було менше 2 000 років. Окрім того, члени експедиції сказали, що Наварра купив шматок дерева в місті й приніс його на гору, перш ніж він «виявив» його.
Фрагмент дерева, який нібито міг бути частиною ковчега Ноя
Землетруси й проливні дощі розкрили в 1948 році велику формацію ковчегоподібної форми. Місце, яке має назву Дурупінар, було відведено під національний парк Туреччини й туди легше дістатися, ніж в усі інші ймовірні місця розташування ковчегу. Рон Уайатт стверджував, що знайшов кілька артефактів в цьому районі, що підтвердило його твердження, що об’єкт дійсно є ковчегом.
Однак геологи й археологи вивчили це місце і зробили висновок, що це всього лише одне з багатьох подібних геологічних утворень в регіоні. Багато з цих вчених були християнами, які хотіли б знайти ковчег, але доказів не вистачало.
Після того, як турецька гід заявив, що виявив внутрішні відсіки ковчега, гонконгська організація NAMI відправила команду на це місце. У 2010 році члени експедиції оголосили, що знайшли зразки дерева, які, на їхню думку, були частиною ковчега. Вони зняли відео й поділилися кількома фотографіями всередині споруди.
Доказів можливого шахрайства було більш ніж достатньо. Місцевий гід-курд, який очолював групу, не дозволив експертам відвідати місце, а дослідження та звіти мали численні невідповідності. Подальші повідомлення про відвідини цього місця, включаючи заяви про виявлення там археологічних артефактів, є розпливчастими. Радіовуглецеве датування дерева, яке, як стверджувалося, взято з цього місця, дало занадто малий вік, щоб бути частинами ковчегу. Деякі фрагменти навіть були датовані як сучасна деревина, а деякі мають мітки, які схожі на сліди від сучасних дерев’яних стругальних верстатів (видимі на фотографії).
Член експедиції «всередині» ковчега
У 2006 році Боб Корньюк очолив команду з 14 американців. Вони відвідали регіон в Ірані, де ветеран Другої світової війни стверджував, що бачив ковчег. Група стверджувала, що знайшла об’єкт на горі Сулейман на висоті 3 960 м над рівнем моря, який мав вигляд почорнілого скам’янілого дерева. Організація Корньюка, Bible Archeology Search and Exploration, заявила, що це саме те місце, яке бачив ветеран.
Незважаючи на усі заяви, геологи кажуть, що балка має всі ознаки геологічної формації з перевернутими та зруйнованими тонкими шарами. Але ніяких лабораторних досліджень BASE не проводила.
Камінь, який зовні схожий на дерев’яну колоду
З огляду на те, що гора Арарат лежить на вулканічних шарах поверх відкладень, утворених Потопом, ми можемо бути впевнені, що ковчег ніколи не буде знайдений на ній. Але чи повинні ми очікувати, що знайдемо судно Ноя в іншому місці? Як не дивовижно було б знайти знаменитий ковчег, наступні деталі роблять цей сценарій вкрай малоймовірним.
Ковчег, можливо, був перероблений після Потопу. Деревина для будівництва та вогню, ймовірно, не була легко доступна протягом декількох років. Сім’я Ноя, очевидно, використала для цих потреб майже весь ковчег.
Дерев’яні конструкції, як правило, не зберігаються століттями, навіть якщо їх обробити смолою. Зверніть увагу на комори, побудовані 100-200 років тому. Без регулярного обслуговування вони, в кінцевому підсумку, зруйнуються, а потім зникнуть через гниття деревини й погодні умови.
Замороження має свої проблеми. Дехто припускає, що ковчег потрапив в льодову пастку, таким чином деревина збереглася від розпаду. Однак льодовики наступають й відступають. Такий рух розірвав би ковчег на шматки.
Для всіх, хто шанує Біблію, Ковчег Завіту, або Свідчення, Об “явлення є найбільшою святинею. Згідно з Біблією, у ньому зберігалися кам “яні скрижалі з десятьма заповідями. У цьому ж джерелі згадується, що Ковчег під час того, як був здійснений результат з Єгипту євреїв, перебував у святая святих Єрусалимського храму. У Біблії описано докладно його вигляд.
Ковчег Старий Завіт описує так: Він виконаний був з дерева ситтим, зовні і зсередини покритий золотом, нагорі знаходився золотий вінець.
Дерево ситтим, про яке говориться у Святому Письмі, – це міцний вид акації, що вимовила навколо Червоного моря в пустелі.
Біблія також говорить про те, що Ковчег мав по 1,5 ліктя у висоту і ширину і 2,5 – у довжину. 44,4 см дорівнює єгипетський малий лікоть, отже, довжина Ковчега становила 111 см, а ширина і висота – 66,6 см.
Власне біблійних Завітів – ларців, ящиків, в яких були скрижалі Завіту, могло бути, згідно з Талмудом, три. Внутрішній ларець, якщо вірити даному джерелу, був виконаний із золота. Він знаходився всередині більшої скриньки, дерев ‘яної.
Згідно з іншою думкою, Ковчег лише один, але покритий зсередини і зовні золотом. Можливо, у нього були також чотири ніжки. На двох жердах він переносився вручну. Вони теж були зроблені з акації і кріпилися до бічних стінок.
Ковчег був покритий зверху золотою кришкою. Довжина її становила 2,5 ліктя, а ширина – 1,5. На кришці зверху знаходилися зображення двох херувимів, литих із золота, розташованих обличчям один до одного, з крилами, що прикривають Ковчег, який був найважливішим свідченням Біблії – видимим нагадуванням Заповіту (укладеного між народом Ізраїлю і Богом союзу).
Господь пообіцяв Мойсею над кришкою Ковчега з ‘явитися в хмарі і між двома херувимами говорити. Особливу силу від Творця пов “язують з Ковчегом. Сила ця – Божественна присутність, Шехіна. Господь спілкувався над ним з Мойсеєм, повідомляючи йому заповіді для ізраїльтян. Нижче представлено Ковчег Завіту (фото однієї з копій).
У сам ларець поміщалися скрижалі Заповіту. Вважалося також, що тут же існувало і непроїзне ім ‘я Господа. Сувій Тори також зберігався поруч з Ковчегом. Він був написаний рукою Мойсея. У свята святих скинії, а потім і храму, помістилася посудина з манною, яка під час поневірянь по пустелі євреїв падала з неба, а також розквітлий жезл брата Мойсея, Аарона.
Дозволено було наближатися до Ковчега тільки первосвященику і лише раз на рік, точніше, на Йом Кіппур. Його могли переносити на плечах ченці-левіти. Надійно схованою від людських поглядів була ці святиня, оскільки звичайній людині було небезпечно дивитися на неї.
Історія Ковчега Завіту відзначена тим, що по дорозі до Святої землі народ Ізраїлю переселявся з місця на місце, яке водиться Богом. Мойсей волав перед тим, як вирушити в дорогу разом з Ковчегом: “Повстань, Господь, і розсіються вороги Твої” “. Коли ж побудований за “ополченнями” і “станами” “народ зупинявся, Мойсей сказав: “” Повернись, Господь “. “.
Ковчег переносився при входженні в Землю Обітовану ізраїльтян з одного населеного пункту в інший кілька разів. Він знаходився спочатку біля гори Гевал, в стані євреїв, після чого – в Шило і в Бет-Еле. Святиню захопили в битві біля міста Міцпа філістимляни. Однак міста, в які був перевезений Ковчег, спіткали лиха. Тому нічого не залишалося филистимлянам, окрім як повернути святиню євреям. Цар Давид після завоювання Єрусалима вирішив перевезти її в нову столицю Ізраїлю. Однак спершу Ковчег три місяці простояв у будинку одного левита. У Єрусалимі цар Давид побудував нову скинію – це намет, в який була поміщена реліквія.
Для неї цар задумав також зведення храму, але Господь йому цього зробити не дозволив. Соломон, син Давида, все ж побудував собор. Встановлений був Ковчег в його святая святих. Соломон, за агадичним переказом, передбачив заздалегідь у підвалах храму спеціальну схованку, де можна було б укрити священну реліквію, яку і сховав пророк Єремія.
До VII століття до нашої ери, часу правління Йосії, юдейського царя, стосується останнє свідчення про цю святину. Навуходоносором, вавилонським царем, був зруйнований 586 р. до н. е. Єрусалимський храм. Перед цією подією зник Ковчег Завіту. Серед вивезених з Єрусалима вавилонянами скарбів він згаданий не був.
Одна з найголовніших таємниць історії – те, що сталося з Ковчегом надалі. Відомо, що його вже не було у Другому Храмі.
У Другій книзі Маккавеїв говориться, що пророк Єремія сховав на горі Нево Ковчег. Згідно з цим джерелом, пророк, слухаючись Божого об “явлення, наказав скинії йти за ним, коли він підіймався на гору, з якою Мойсей бачив спадщину Божу. Єремія, прийшовши туди, виявив житло в печері і вніс туди святиню, скинію і жертовник, після чого загородив вхід. Коли деякі із супутніх прийшли потім, щоб знайти двері, то помітити їх вони не змогли. Після того як Єремія дізнався про це, він сказав, докоряючи їм, що це місце залишиться невідомим доти, доки Бог не збере сонму народу, примилосердившись. Тоді з ‘явиться Його слава і виникне хмара, як сталося колись з Мойсеєм.
Гора Нево – це одне з найважливіших місць, де відбувалися події Біблії. Знаходиться вона біля Мертвого моря, північного його віконечності, на схід від неї. Розташована гора на висоті 817 м над рівнем моря. Вона знаходиться на території нинішньої Йорданії.
У Книзі Другозаконія (Старий Завіт) розповідається про останній день життя пророка Мойсея. Він за Божим звелінням зійшов на цю гору, щоб подивитися на Землю Обітовану, на якій Господь йому оселитися так і не дозволив. Тут же помер Мойсей, про що згадує Біблія.
Ковчег Завіту на горі Нево виявлений не був, проте сліди пізніх будівель все ж збереглися. Це руїни церкви, яка була зведена наприкінці IV століття на місці, де імовірно помер Мойсей, а також залишки монастиря, відносимого істориками до IV – VI століть.
Усна Тора, як називають цю книгу юдеї, підказує нам інше місце перебування Ковчега. Згідно з Талмудом, захований він був під наріжним каменем світобудови, як вказав цар Йосія. Передбачається, що він перебував у храмі Соломона, свята святих або іншому його місці. Існує також інша думка – Ковчег разом з полоненими ізраїльтянами все-таки потрапив у Вавилон.
Ще одне авторитетне джерело свідчить про те, що в місті Аксумі, в соборі Святішої Діви Марії Сіону, місцевими священиками охороняється Ковчег Завіту. Фото цього собору представлено нижче (він розташований на передньому плані знімка, а позаду нього знаходиться каплиця).
Святилище було споруджено в IV столітті, проте багато разів перебудовувалося. Тут правителі Ефіопії вже багато століть поспіль приймають корону. Нинішню церкву побудував Хайле Селассіє в 50-х роках минулого століття. Дружина його наказала звести на території собору крихітну каплицю. Задумана вона була як останнє місце, де міг зберігатися Ковчег Завіту. Фактично каплиця зведена навколо священної реліквії. У ній є вузький прохід, який не дозволяє винести Ковчег. Тільки один Зберігач бачить його. Він все життя проводить всередині обгородженої території в чверть акра, яка оточує каплицю, і ніколи і нікому, крім нього, не дозволено бачити Ковчег.
У кожному ефіопському храмі є копії реліквії. Щорічно вони виносяться на загальний огляд під час церковного свята. “Слава царів” “, літературне джерело XIV століття, розповідає про те, як в Ефіопію потрапив Ковчег. Згідно з ним, Байна Легким, син Соломона і Македи, цариці Савської, який пізніше став царем Менеликом, а також засновником династії негусів, переніс таємно Ковчег в цю країну, в один з храмів колишньої її столиці – Аксума.
Однак це не єдина версія того, як святиня опинилася в Ефіопії. Існує думка, що Ковчег винесли когени (церковні священики) з храму. Це сталося в правління Манасії. Когени побоялися, що цей цар може осквернити Ковчег, і забрали його. І їм було чого побоюватися: Манасія встановив у молитвах ідолів, впав у поклоніння їм, наслідуючи жорстокі криваві культури Близького Сходу, які передбачали, крім іншого, людські жертвопринесення. Він відступив від ясних і простих заповідей Тори, встановив навіть вівтарі, присвячені Астарті і Ваалу – язичницьким божествам, а також небесним світилам у Храмі Господньому, самому святому місці в усьому Ізраїлі.
Це переповнило чашу терпіння тутешніх священиків, і вони винесли до Єгипту з оскверненого храму Ковчег. Тут він опинився на острові Ів, більш відомому як Елефантина. Побудований був на цьому місці новий храм, в якому наступні 200 років перебував Ковчег. Однак потім і цей собор зруйнували. Ковчег згодом потрапив на острів Тана-Кіркос в Ефіопію. Він був встановлений, як у далекі часи поневірянь по пустелі євреїв, у шатрі і служив вісім років об ‘єктом поклоніння. Ковчег перенесли після звернення в християнство ефіопського царя в собор, розташований в Аксумі (Святішої Діви Марії Сіону). Фото собору представлено нижче. Згідно з ще однією з версій, Ковчег Завіту знайдений і в таємному місці міститься. Тут він повинен перебувати до того часу, поки в Єрусалимі не буде відновлений храм.
Ковчег символізує в синагогах арон-а-кодеш – шафа, в якій знаходяться сувої Тори. Подібним уособленням священного ларца в християнських храмах є дарохранительниці, які розміщуються зазвичай у вівтарній частині. У них містяться Кров і Тіло Христові, символи Нового Завіту з вірою людини в Бога. В Апокаліпсисі Івана Богослова, біблійному Об “явленні, говориться, що Ковчег Завіту повернеться, коли почнеться другий прихід.
Ми отримуємо не менш цінну інформацію про цю святину також з ісламських книг. Коран вказує на те, що в Ковчезі були даровані кам “яні скрижалі Алахом Завіту, які з гори Сінай приніс Мойсей; крім того, в ньому були жезл Мойсея і мітра пророка Аарона. Мусульмани називають цю святиню “” Табут Сакіна “”, тобто “” Сховище Благодаті “”. Під час воєн, як розповідає Коран, був втрачений цей Ковчег ізраїльтянами.
Мусульмани знали про те, що Навуходоносор, вавилонський цар, здійснив похід на юдеїв і завоював Єрусалим після важкої битви. Місцевий народ виявився полоненим, а місто – зруйнованим. Мусульманам було відомо також про те, що через сорок років юдеї повернулися з вавилонського полону і відновили храм. І все ж зал, в якому знаходився Ковчег Завіту, виявився порожнім.
Куди ж зник він за версією мусульман? Відповідь на це питання є у послідовників Мухаммеда. Як відомо, священні тексти цієї релігії включають в себе, крім Корану, також і хадіси. Це достовірні висловлювання пророка Мухаммеда, засновника ісламської релігії. Згідно з ними, Ковчег Завіту знайдено на території сучасної Туреччини. Він укритий в місті Антак ‘я, недалеко від кордону з Сирією. Потрапити він міг сюди лише з есеями, послідовниками ще однієї релігійної течії.
Єсеї – це громада юдеїв, що існувала на рубежі нашої ери, яка перебувала в опозиції фарисеям, що панували в той час в Єрусалимі. Вони покинули місто невдовзі після того, як у 70 році н. е. його захопили римляни. Єсеї оселилися біля Мертвого моря, на північно-західному його узбережжі, в Кумранських печерах. Тут вони переписували і зберігали Тору. У середині ХХ століття були знайдені ці тексти. Ще одна група єсеїв оселилася в районі Антак ‘ї. Вони зберігали дбайливо найбільшу святиню, принесену з собою, перервавши будь-які контакти зі світом. Місцевість, де перебувала Антак ‘я, була багата печерами. Єсеї могли укрити надійно святиню в одній з них, де зараз знаходиться Ковчег Заповіту. У сурі “Печера” (в Корані) йдеться про сімох віруючих юнаків, які сховалися від безбожного правителя, свого переслідувача, в печері. Як вважають знавці Корану, розташована вона була в Антак ‘ї. Можливо, що тут і донині зберігається Ковчег Завіту Господнього, чекаючи своєї години.
Згідно з вченням ісламу, святиня буде знову в кінці часів, коли за Кораном стане жити все людство. Дана подія означатиме, що близький прихід Махді (Месії). Він встановить на землі справедливе правління, царство заповідей Господа і моралі.
Слід зазначити, що мусульманські погляди з цього питання дивно схожі на погляди християн та юдеїв. Так, останні вважають, що Ковчег знайдений буде з приходом Машіаха (Месії), посланого Богом. Християни переконані, що він буде виявлений перед другим приходом Христа.
Місцезнаходження сьогодні цієї святині невідоме. Після 70-го року нашої ери сліди Ковчега губляться. Остання згадка про нього в історичних джерелах відноситься саме до цього часу. Тит, римський імператор, який зруйнував Єрусалим і спалив храм Соломона, згідно з цими відомостями, виявив там потаємну кімнату, в якій знаходився Ковчег Нового Завіту. Він відвіз його в Рим, столицю своєї імперії, разом з іншими реліквіями. Відтоді пошуки Ковчега, які робилися в різний час, залишалися безуспішними.
Наприклад, однією з головних цілей хрестових походів у Святу землю був пошук Ковчега Завіту. В Єрусалимі було засновано орден лицарів храму. Він відомий більш як орден тамплієрів. Його лицарі здійснювали ці пошуки. У стародавній столиці Юдеї храмівники вели розкопки на горі, де знаходився храм Соломона.
ХХ століття, завдяки виробленим у ньому науковим відкриттям, зробило знову актуальною тему пошуку цієї святині. Нове покоління Ковчег Завіту продовжило розшукувати іншими способами.
Кумрансії печери, які повернули світу важливі біблійні тексти, подарували людям надію і на набуття втраченої реліквії. Група археологів, яку очолював Джеральд Хардінг, 1952 року досліджувала печеру. Вчені виявили в ході розкопок мідний сувій з написаним гебрайською мовою текстом. Він відрізнявся від усіх інших згортків, знайдених там, тим, що виконаний був на незвичайному матеріалі (сотні інших, які відшукалися раніше, виготовлені були з пергаменту), а також тим, що в зворотному порядку був вигравіруваний на ньому текст: він закінчувався на лицьовому боці, а починався на задньому. Ця знахідка була відправлена в Манчестер. Тут насилу розгорнули сувій і прочитали текст за допомогою спільних зусиль безлічі дослідників. Він виявився дуже складним, ніби заплутаним спеціально. Щоб зрозуміти його, потрібно було мати чималі знання давньоєврейської літератури і мови. Складався текст з хаотичного перерахування різних географічних назв, а також описів якоїсь місцевості.
Через лише чотири роки з початку дослідження був опублікований попередній варіант напису, який вдалося розшифрувати. Венділ Джонс, дослідник, інтерпретував його. На думку цього вченого, в ньому містилися відомості про сховані в схованках скарби храму Соломона перед нашестям у 422 році до н. е. вавилонян. Цей текст може допомогти дослідникам зрозуміти, де зараз Ковчег Завіту. В одному з фрагментів йдеться про те, що в долині Анкор, в підставі пагорба є зі східного його боку камінь. Він закриває вхід до печери, де знаходиться Ковчег Завіту. Де ж конкретно його шукати? Потрібно спуститися від входу вниз по сорока сходах, і тут знаходиться срібний ларець, засипаний землею, а поруч – дарохранительниця зі скарбами. В іншій частині цього тексту наводяться різні орієнтири на місцевості, які допоможуть виявити схованку. Однак, як було встановлено Венділом Джонсом, даними вказівками скористатися можна тільки за допомогою спеціального коду, досі не виявленого.
Тут у поле зору дослідників потрапив трактат Елшанона, написаний ним в Амстердамі в 1648 році. Він примітний тим, що містить повний текст одного давньоєврейського твору, яке було давно загублено. Складалося воно з дванадцяти глав. Перераховуються в ньому скриньки, ларці і судини зі скарбами, захованими в таємних місцях пророком Єремією в 429 році до нашої ери, тобто за сім років до навали вавилонян. У першому розділі йдеться про судини, а в другому йдеться про те, що написи були нанесені на мідний сувій!
У Талмуді, як ми пам “ятаємо, міститься інформація про те, як Єремія сховав Ковчег, передрікаючи за допомогою свого пророчого дару навалу вавилонян. Крім цього, він укрив жезл Аарона, посудину з маслом для помазання і ларець з надісланими філістимлянами коштовностями.
Таємниця Ковчега Завіту цікавить багатьох. Історія про його пошуки, наприклад, лягла в основу фільму Стівена Спілберга під назвою “” Шукачі втраченого ковчега “”, створеного 1981 року (сцена з цієї кінокартини представлена вище). Однак самі пошуки святині мусульман, християн та юдеїв, з виявленням якої вони пов ‘язують настання кінця часів, досі не завершені. І сьогодні дослідники ведуть нескінченні суперечки про те, де зараз знаходиться Ковчег Заповіту.
Якщо мертві клітини не видалити вчасно, поверхня шкіри стане нерівною, колір тьмяним, а пори можуть…
Проводимо пальцем вздовж хребта та акуратно відокремлюємо філе від хребта. Також відокремлюємо хребет від іншої…
Сигаретні пачки формуються в блоки, як правило по 10 пачок у блоці, хоч і існують…
Ні, продати неприватизовану квартиру неможливо. Житлове приміщення надається у користування громадянам на підставі договору найму…
Дружина повинна підтримувати чистоту та порядок у квартирі, надавати дітям допомогу з домашнім завданням. Не…
Мокра бактеріальна гниль Захворювання активно розвивається в разі порушення умов зберігання (висока температура, вологість і…