При оплаті замовлення банківською картою, обробка платежу (включаючи введення номера карти) відбувається на захищеній сторінці процессинговой системи. Це означає, що ваші конфіденційні дані (реквізити карти, реєстраційні дані та ін.) Не надходять до нас, їх обробка повністю захищена і ніхто не може отримати персональні і банківські дані клієнта.
При роботі з картковими даними застосовується стандарт захисту інформації, розроблений міжнародними платіжними системами Visa та MasterCard – Payment Card Industry Data Security Standard (PCI DSS), що забезпечує безпечну обробку реквізитів Банківської карти Власника. Застосовувана технологія передачі даних гарантує безпеку по операціях з банківськими картами шляхом використання протоколів Secure Sockets Layer (SSL).
Ми використовуємо cookies, щоб проаналізувати та покращити роботу нашого сайту, персоналізувати рекламу. Продовжуючи відвідування сайту, ви надаєте згоду на використання cookies та погоджуєтесь з Політикою конфіденційності.
Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 13 лютого 2019 Перша редакція: 13 серпня 2017 🕒 20 хвилин 👀 29684 рази 💬 2 коментарі
Шипшина (лат. Rosea) – рід рослин родини Розові, що має безліч культурних форм під назвою Троянда. За різними даними налічується від 400 до 500 видів шипшини і до 50000 її культурних сортів та гібридів. Про видове розмаїття рослини писали ще Геродот, Теофраст і Пліній. В епоху Відродження класифікація шипшини зводилася до поділу на дикі та культурні види за кількістю пелюсток у квітках, проте вже Карл Лінней звернув увагу на труднощі класифікації через гібридизацію троянд.
Сьогодні ніхто не може точно сказати, скільки видів шипшини існує в природі. Поширені шипшини в субтропічній і помірній зонах північної півкулі, але іноді зустрічаються і в районах із тропічним кліматом. Зростає троянда шипшина поодиноко або групами в хвойних підлісках та на узліссях листяних і змішаних лісів, у рідколіссі, уздовж джерел і річок, на вологих луках, глинистих і скелястих берегах, на рівнинах і на висоті до 2200 м над рівнем моря.
Шипшина – листопадний, а іноді й вічнозелений чагарник із повзучими, сланкими або прямостоячими стеблами заввишки (або завдовжки) від 15 см до 10 м. Зазвичай шипшини – багатостеблові чагарники до 2-3 м заввишки, котрі доживають до 30-50 років. Найстаріша троянда росте в Німеччині: за різними оцінками її вік від 400 до 1000 років, обхват її стовбура близько 50 см, а заввишки ця рослина 13 м.
Коренева система у шипшин стрижнева. Головний корінь шипшини проникає в землю на глибину до 5 м, але основна маса коренів залягає не нижче 40 см у радіусі 60-80 см від куща. Гілки у шипшин прямостоячі й дугоподібні. Вони утворюють численні гіллясті пагони: темно-бурі, темно-червоні, фіолетово-бурі, коричнево-червоні, чорно-бурі або сірі з повстяним опушенням. Колючки на пагонах і гілках розташовані розсіяно або попарно. Що молодші пагони, то м’якші й тонші на них колючки. Існують і безколючкові види, наприклад, шипшина повисла. Колючки слугують рослині захистом від поїдання тваринами, а також для утримання гілок серед інших рослин.
Довгочерешкові непарноперисті листки шипшини, червонуваті, сизі або зелені, розташовані на пагонах спірально. У культурних видів шипшини листочків зазвичай п’ять, у диких – сім або дев’ять. Форма жорстких, шкірястих, гладких або зморшкуватих листочків може бути круглою або еліптичною, основа у них округла, серцеподібна або клиноподібна. Краї у листочків пильчасті, пильчато-городчасті або подвійнопильчасті.
Квітки шипшини, двостатеві, від 1,5 до 10 см у діаметрі, одиночні або зібрані в щитки та волоті, мають приємний аромат, хоча є види і з неприємним запахом, наприклад, шипшина смердюча. Віночок у квітки п’ятипелюстковий, іноді чотирипелюстковий або напівмахровий, жовтого, білого, кремового, рожевого або червоного кольору. Цвітіння починається в травні-червні й триває від одного до трьох тижнів.
Плодоносити шипшина починає в дво-трирічному віці. Плоди шипшини – особливої форми багатогорішки (цінародіі) 1-1,5 см у діаметрі, помаранчевого, червоного, пурпурового, а іноді й чорного кольору, голі або вкриті щетинками, всередині грубоволосисті, наповнені численними односім’яними горішками – дозрівають у серпні або вересні.
Саджанці шипшини краще приживаються при осінній посадці, тому висаджують їх у жовтні або листопаді, але за потреби можна посадити рослину і навесні. Шипшина віддає перевагу добре освітленим сонцем місцям на височинах. Оскільки коріння шипшини проникає в землю на значну глибину, на низинних, засолених або заболочених ділянках, а також там, де ґрунтові води залягають близько до поверхні, вона швидко зачахне. Кислі ґрунти за рік до посадки шипшини слід вапнувати.
Приваблива шипшина як у сольних, так і в групових посадках. Кущ шипшини може замаскувати компостну купу або непоказну господарську споруду. Висаджують колючу рослину і по межі присадибної ділянки. Оскільки шипшина запилюється перехресно, її кущі мають розташовуватися недалеко один від одного.
Найкращий посадковий матеріал – дворічні саджанці шипшини, у яких перед посадкою основні корені вкорочують до 25 см, а пагони обрізають на висоті 10 см.
Посадкова яма для шипшини в заздалегідь удобреному ґрунті має бути діаметром і глибиною близько 30 см, але якщо ділянку під посадку не готували, то ями роблять ширші (50-80 см) і глибші (40-50 см) для того, щоб заповнити їх при посадці змішаним із перегноєм (10 кг на одну рослину) ґрунтом із додаванням 150-200 г суперфосфату, 30-50 г калійної солі і 60-70 г аміачної селітри. Якщо ви висаджуєте шипшину для живоплоту, то відстань між кущами має бути 50 см. В інших випадках краще дотримуватися дистанції близько 1 м. Для нормального перезапилення бажано садити на ділянці кущі не менше трьох різних сортів.
Кореневу систему саджанця занурюють у глиняну бовтанку, потім опускають у яму так, щоб коренева шийка опинилася на 5-8 см нижче поверхні, і засипають яму родючим удобреним ґрунтом. Після посадки поверхню злегка утрамбовують, виливають під саджанець 8-10 л води, а після того, як вода вбереться, ділянку навколо саджанця мульчують перегноєм, тирсою або торфокрихтою.
Перший рік після посадки рослина потребує частого й рясного поливу. Взагалі ж шипшина культура посухостійка і не вимагає постійного зволоження, досить вилити в спекотну посушливу погоду під молодий кущ 2-3 відра води, а під плодоносний близько 5 відер. Упродовж сезону шипшину поливають усього 3-4 рази.
Для нормального росту й розвитку з другого року життя під шипшину потрібно вносити азотні добрива. Перше підживлення здійснюють напровесні, друге – в червні-липні, під час швидкого росту пагонів, а третє – у вересні. У подальшому кожні три роки під кожен кущ слід вносити щонайменше 3 кг перегною або компосту. Після кожного підживлення ґрунт під кущем слід полити й розпушити, а після цього замульчувати.
Із трирічного віку шипшину починають обрізати, видаляючи хворі, слабкі або всохлі пагони, а однорічні прирости скорочуючи до 170-180 см. У п’ятирічному віці кущ має складатися з 15-20 різновікових, рівномірно віддалених одна від одної гілок. Гілки, які досягли семирічного віку, підлягають заміні. Обрізування проводять напровесні, до початку сокоруху, оскільки осіннє обрізування шипшина зносить погано. Не занадто захоплюйтеся укорочуванням пагонів, інакше в наступному році ви отримаєте багато молодої парості, яка, на жаль, не дасть плодів.
Збирати плоди шипшини через її колючки потрібно в міцному одязі й щільних рукавицях. Плоди починають дозрівати в серпні, і триває цей процес до середини жовтня, тому зібрати урожай за один раз не вийде. Останні плоди потрібно зняти з куща до початку заморозків, інакше вони можуть втратити свої властивості.
Іноді з’являється необхідність пересадити шипшину на інше місце. Причиною може бути збіднілий ґрунт або неправильний вибір місця для рослини. Пересаджувати шипшину краще навесні або в жовтні-листопаді. Заздалегідь підготуйте яму та родючий ґрунт для рослини. Вибравши похмурий день, обережно обкопайте кущ, розпушіть землю, витягніть рослину разом із земляною грудкою, намагаючись не пошкодити коріння, і відразу ж перемістіть у нову яму: коріння шипшини погано зносить спеку, тому що довше воно перебуває на поверхні, то менше ймовірності, що кущ успішно приживеться.
Іноді читачі запитують, чи можна пересаджувати квітучу шипшину. Досвідчені садівники не рекомендують цього робити: шипшину пересаджують або до початку сокоруху, або після його завершення.
Для насіннєвого розмноження шипшини насіння збирають із недозрілих бурих плодів у серпні, поки оболонка насіння ще не затверділа. Сіють насіння восени, в жовтні, просто в ґрунт, борозенки присипають перегноєм і тирсою. Напровесні над посівами встановлюють каркас і натягують на нього поліетиленову плівку, щоб насіння швидше проростало. Коли у сходів з’явиться по парі справжніх листочків, їх можна розсаджувати.
Для весняного посіву насіння бажано стратифікувати, тобто змішати з торфом або річковим піском і помістити в холодильник у температуру 2-3 ºC, час від часу дістаючи й перемішуючи.
Якщо ви хочете обов’язково зберегти ознаки материнської рослини, скористайтеся способом розмноження шипшини кореневими нащадками. Для цієї мети потрібно навесні або восени вибрати нащадок заввишки 25-40 см, відокремити його від куща лопатою і відсадити. Можна, не відділяючи нащадок, високо його підгорнути, поливати й періодично підсипати під нього землю: у нього утворюються додаткові корені, і в наступному році, восени, його можна буде відокремити від материнського куща, а наступної весни обережно викопати та пересадити на нове місце.
На жаль, шипшину вражають і шкідники, і хвороби. З комах найбільш часто паразитують на троянді трачі, попелиці, цикадки, слиняві пінниці, павутинні кліщі, листовійки, жуки бронзівки й оленки.
Личинки трача спадного й білопоясного вгризаються в молоді пагони шипшини та проробляють всередині них ходи завдовжки до 4 см, від чого пагони темніють і сохнуть. Знищують личинок пестицидами та інсектицидами. Восени ґрунт навколо кущів перекопують, щоби псевдогусінь трача опинилася на поверхні й замерзла, а уражені пагони обрізають і спалюють до виходу з них личинок.
Гусінь плодової і трьох видів трояндової листовійки пошкоджує молоде листя й пагони шипшини. При незначній їх кількості краще зібрати гусениць руками. Навесні, до розпускання бруньок, шипшину обробляють розчином пестициду.
Павутинні кліщі – сисні комахи, що харчуються клітинним соком листя і пагонів шипшини. Окрім того, вони, як і попелиця, переносять невиліковні вірусні захворювання. Заводяться кліщі на рослинах у затяжну посуху, особливо якщо ви не поспішайте поливати шипшину. Можна спробувати вигнати кліщів обприскуванням нижньої сторони листя 3-4 рази на день холодною водою, а знищити їх можна тільки акарицидними препаратами.
Слинява пінниця розташовується на споді листків і в їхніх пазухах, висмоктуючи соки з рослини й виділяючи пінисту субстанцію. При дотику до шкідника він швидко вискакує з піни й ховається. Боротьбу з пінницями ведуть розчином інсектицидного препарату.
Трояндова цикадка, що дає за сезон 2-3 покоління, завдає шипшині великої шкоди: листя рослини вкривається білими цятками, стає як мармурове, втрачає декоративність, потім жовтіє й передчасно опадає. Знищити шкідників можна двома або трьома обробками шипшини і прилеглої території інсектицидною препаратом з інтервалом 10-12 днів.
Трояндова попелиця оселяється на рослині великими колоніями, розміщеними на нижньому боці листків, квітконосах і бутонах. Попелиця, як і павутинні кліщі, висмоктує з рослини соки й заражає їх вірусними хворобами. В один рік попелиця здатна дати понад 10 поколінь. Щоб не допустити появи та поширення небезпечного шкідника, напровесні шипшину обробляють контактним інсектицидом. Згодом для обробки кущів використовують такі препарати, як Карбофос, Актеллік, Рогор, Антіо та подібні.
Жуки оленка і бронзівка виїдають у квітках шипшини тичинки й маточки, об’їдають пелюстки. Найбільше від них потерпають рослини зі світлими квітками. Збирають жуків рано-вранці, поки вони сидять на квітках нерухомо. Після збору шкідників знищують.
Із захворювань найчастіше вражають шипшину борошниста роса, чорна плямистість, іржа, хлороз і пероноспороз.
Що таке борошниста роса, ви можете прочитати в докладній статті, розміщеній на нашому сайті. У боротьбі з борошнистою росою використовують одновідсоткову суспензію колоїдної сірки та інші фунгіцидні препарати. Стійкість шипшини до борошнистої роси та інших захворювань підвищують калійні добрива.
Чорна плямистість проявляється чорно-бурими плямами на листках і черешках шипшини в другій половині літа. При сильному ураженні листя темніє, сохне й опадає. Щоб зупинити розвиток захворювання, обріжте хворі пагони, обірвіть і спаліть уражене листя, а ґрунт навколо кущів перекопайте з оборотом пласта. Восени й навесні обробіть шипшину інсектицидами.
Іржа виглядає, як маса спор, що порошаться, і дрібні помаранчево-жовті подушечки на споді листя. З розвитком захворювання листя рослини всихає, а квітки, пагони та стебла деформуються. Хворі частини шипшини потрібно видалити і спалити, ґрунт під кущем перекопати, а перед укриттям на зиму кущ обприскують мідним купоросом або будь-яким іншим мідьвмісним препаратом. У період вегетації шипшину обробляють мідно-мильним розчином.
Через хлороз на листках шипшини з’являються білі або жовті плями. Причина цього явища криється в дефіциті магнію, бору, цинку, марганцю, заліза або інших елементів, необхідних рослині. Наприклад, від нестачі заліза хлоротичне забарвлення проявляється по всьому листку, крім великих жилок, причому ураження починається з молодих верхівкових листків. Якщо в ґрунті бракує цинку, то хлороз поширюється по краю листя, а вздовж центральної й бокових жилок листок залишається зеленим. Від нестачі магнію листя жовтіє й відмирає, але жилки залишаються зеленими. Дефіцит бору викликає потовщення тканини молодого листя, до того ж воно стає блідим і крихким. Встановіть причину хлорозу та внесіть у ґрунт необхідний елемент. Можна обробити шипшину розчином мікроелементів по листю.
Пероноспороз, або несправжня борошниста роса – одне з найнебезпечніших захворювань. Ми присвятили йому окрему статтю, яку ви можете прочитати на сайті. Розвивається хвороба в спекотну дощову погоду. Боротися з ним потрібно фунгіцидними препаратами й агротехнічними прийомами.
Наразі використовується класифікація шипшини, що підрозділяє рід на чотири підроди: три з них дуже маленькі, що складаються з 1-2 видів, які вибиваються із загальної системи, а четвертий – підрід Троянда, що містить 10 секцій і 135 видів. Ми пропонуємо вам знайомство з найбільш поширеними в садовій культурі видами та сортами шипшини.
або шипшина поникла (Rosa pendulina) зростає в горах центральної Європи і є чагарником заввишки не більше 1 м, позбавленим колючок. У нього яскраві великі квіти на довгих квітконіжках, які никнуть відразу ж після опадання пелюсток, і довгі темно-червоні плоди веретеноподібної форми, що висять на кущі, як сережки. І квітконіжки, і плоди вкриті довгою залозистою щетиною, що надає рослині неповторного вигляду.
або шипшина корична (Rosa majalis) – найтиповіший для України і європейської частини Росії вид шипшини, що вкривається в травні-червні великими блідо- і яскраво-рожевими квітками. Ця шипшина дуже мінлива: вона може сягати у висоту 2,5-3 м, а може вирости всього до 1 м, утворюючи розріджені зарості, що займають великі площі. Характерною особливістю виду є тонкі парні колючки на квітконосних пагонах і густо вкриті дрібними голчастими колючками основи стовбурів. У групових посадках ефектно виглядає махрова морозостійка форма виду з пурпурово-рожевими квітками.
росте поодиноко або групами в північних районах Європи, Азії та Америки і є чагарником заввишки 1-2 м із густо вкритими великою кількістю тонких численних колючок дугоподібними щетинками й пагонами. Квітки у цього виду великі, рожевого або темно-рожевого кольору, поодинокі або зібрані по 2-3 штуки. Плоди червоні, довгасті. Вид вирізняється морозостійкістю, добре пристосовується до міських умов, порівняно тіньовитривалий, придатний для живоплотів і як підщепа для культурних сортів.
або шипшина ругоза зростає в Кореї, північному Китаї та на Далекому Сході в заростях на морських узбережжях і прибережних луках і є чагарником заввишки до 2,5 м із сильно зморшкуватим, іноді глянцевим листям, що складається з 5-9 листочків із сіро-зеленим опушенням зі споду. Зібрані в суцвіття по 3-8 штук запашні квітки від 6 до 12 см у діаметрі залежно від сорту можуть бути простими або махровими з кількістю білих або рожевих пелюсток від 5 до 150. Цвіте ця шипшина все літо, тому на одному кущі можна побачити водночас і бутони, і квітки, і плоди. Найвідомішими сортами цього виду є:
виростає в Криму, на Кавказі, в Західній Європі, східному і західному Сибіру, Середній Азії і в європейській частині Росії на лісових галявинах, у вибалках, на вапняних відкладеннях і в лісах. Це невеликий, але дуже колючий чагарник із тонкими колючками не тільки на пагонах, а й на черешках листя, з дрібним витонченим листям, зеленим у літню пору й пурпуровим восени, з поодинокими білими або жовтуватими квітками діаметром до 5 см і кулястими чорними плодами діаметром до 1,5 см. Вид має безліч культурних варіацій та форм, він морозостійкий, не надто вимогливий до ґрунту, добре адаптується в умовах міста. Найкращими сортами виду є:
або шипшина звичайна родом із Південної і Середньої Європи, західної Азії і північної Африки, де росте невеликими групами або поодиноко в заростях чагарників, по балках, берегах річок і на узліссях. У висоту цей чагарник сягає 3 м. У нього розлогі дугоподібні гілки з потужними, вигнутими колючками, невеликим листям, що складається з 5-7 зеленуватих або сизуватих, пильчастих по краях листочків, блідо-рожевими квітками діаметром до 5 см, зібраними в багатоквіткові суцвіття, і гладкими подовжено-овальними або округлими плодами яскраво-червоного кольору діаметром до 2 см. Зимостійкість у цього виду середня, але він є найкращою підщепою для сортових троянд.
або шипшина іржаво-червона родом із Західної Європи, де росте в ярах, на лісових галявинах, на кам’янистих схилах у заростях чагарників. Це густогіллястий багатостовбурний чагарник заввишки до півметра з компактною кроною й гачкоподібними колючками. Листя у нього, як і у всіх шипшин, непарноперисте, складається з 5-7 дрібних листочків, слабкоопушене зверху й залізисте, іржавого відтінку знизу. Квітки у рослин цього виду діаметром до 3 см, червоні або рожеві, прості або напівмахрові, поодинокі або зібрані в густі щитки. Плоди червоні, напівкулеподібні.
– пряморослий чагарник заввишки до півметра з листям завдовжки до 12,5 см, що складається з 3-5 великих шкірястих темно-зелених листочків, світліших зі споду й вкритих залозистим опушенням. Квітки у цього виду великі, прості або махрові, одиночні або зібрані в суцвіття по 2-3 квітки, забарвлені в тони від темно-рожевого до яскраво-червоного. Плоди кулясті, до 1,5 см у діаметрі. Вид загалом зимостійкий, але іноді в середній смузі потерпає від морозів. У культурі відомі такі садові форми виду:
Найпопулярнішими сортами шипшини французької є:
або шипшина червонолиста – прекрасний парковий чагарник, у дикому вигляді росте в горах Малої Азії, Середньої та Південно-Східної Європи. У висоту він сягає 2-3 м, у нього тонкі, злегка зігнуті або прямі колючки. Листя, що складається з 7-9 еліптичних листочків, пагони й прилистки шипшини сизої вкриті блакитним нальотом із червоно-фіолетовим відтінком. Квітки діаметром до 3,5 см, поодинокі або зібрані в суцвіття до 3 штук, забарвлені в яскраво-рожевий колір. Плоди вишневі, округлі, до 1,5 см у діаметрі. Вид зимостійкий, посухостійкий, добре зносить вапняні ґрунти й міські умови. Форма флоре плено відрізняється махровими квітками світлішого відтінку, що контрастно виділяється на тлі листя.
Окрім описаних видів, у культурі можна зустріти шипшини білу, бурбонську, смердючу, або жовту, дамаську, даурську, китайську, кокандську, Максимовича, багатоквіткову, мохову, мускусну, портлендську, стопелюсткову, яблучну, або волосисту, Олени та багато інших.
Плоди більшості видів шипшини містять велику кількість вітаміну C: його в них у 10 разів більше, ніж у чорній смородині, в 50 разів більше, ніж у лимоні, і в 60-70 разів більше, ніж у хвої ялівцю, ялиці, сосни або ялини. Найвищий уміст аскорбінової кислоти в плодах шипшини Беггера. Крім вітаміну C, до складу плодів входять вітаміни B1, B2, B6, E, K, PP, каротин, дубильні й фарбувальні речовини, яблучна й лимонна кислоти, цукри, фітонциди, ефірні олії, а також калій, магній, фосфор, залізо, кальцій, мідь, хром, кобальт, молібден і марганець.
Квіти шипшини містять ефірну олію, органічні кислоти, глікозиди (гіркоти й сапоніни), цукри, жирні олії, флавоноїди, дубильні речовини, віск, аскорбінову кислоту, антоціани (пеонідін, ціанідин, пеонін). Найбільше ефірної олії міститься в пелюстках шипшини зморшкуватої. Олія шипшини має протизапальну, бактерицидну та в’яжучу дію, вона стимулює регенерацію слизових оболонок і пошкоджених тканин, тому її часто застосовують при трофічних виразках, тріщинах, саднах і дерматозах.
У листі, крім вітаміну C, містяться катехіни, флавоноїди, дубильні речовини, фенолкарбонові кислоти та їхні похідні. У листі травневої шипшини виявлені каротиноїди і полісахариди, а в листі криваво-червоної – ефірна олія.
До складу гілок шипшини входять сапоніни, катехіни, вітамін P, флавоноїди, кора містить сорбіт, а коріння – дубильні речовини, катехіни, флавоноїди, тритерпеноїди.
Плоди шипшини очищають кровоносну систему, покращують обмін речовин, вони показані при цинзі, недокрів’ї, хворобах печінки, нирок і сечового міхура. Їх застосовують як тонізуючий, загальнозміцнюючий засіб, що підвищує опірність організму до інфекційних захворювань і послаблює розвиток атеросклерозу: 2 столові ложки подрібнених плодів заливають 500 мл води, кип’ятять 15 хвилин на повільному вогні, потім загортають і залишають на ніч, а вранці проціджують. Приймають із медом, як чай, упродовж дня.
Відвар коренів і плодів шипшини є жовчогінним, полівітамінним, слабким сечогінним і знижуючим кров’яний тиск засобом. Він сприяє зміцненню судинної стінки, виробленню червоних кров’яних тілець, покращує апетит.
Сік шипшини нормалізує діяльність печінки, нирок, шлунку, виводить з організму шлаки, підвищує опірність інфекціям, нормалізує кровообіг, активізує обмінні процеси, покращує пам’ять, стимулює статеву діяльність, знімає головний біль. Це потужний антиоксидант, який до того ж чудово втамовує спрагу.
Не рекомендується спиртова настоянка шипшини людям із підвищеним артеріальним тиском: вони набагато більше допоможуть гіпотонікам, а гіпертонікам показані водні настої рослини, які, навпаки, протипоказані людям зі зниженим тиском.
Некорисна шипшина тим, у кого порушений рух крові. При тривалому вживанні препаратів шипшини у вас можуть початися проблеми з печінкою, оскільки вони гальмують виділення жовчі. Людям із хронічними закрепами небезпечно приймати відвари шипшини, тому що вони можуть погіршити проблему.
Протипоказані будь-які препарати шипшини тим, чий організм схильний до тромбоутворення. Обережними повинні бути сердечники: при ендокардиті та інших захворюваннях прийом препаратів шипшини у великих кількостях може викликати ускладнення.
Людям із дерматологічними проблемами перед вживанням шипшини і її препаратів потрібно проконсультуватися з лікарем.
Роза паркова або шипшина являє собою густо облиственний чагарник висотою до 1,5 м. Багато садівники цікавляться, чи буде цвісти ця культура при обробленні в кліматичних умовах середньої смуги Росії і в який час це відбувається.
Вже згадана культура рясно цвіте майже в будь-яких кліматичних умовах, але саме широке поширення різні сорти шипшини отримали в помірному кліматі. Кущі виглядають привабливо як під час цвітіння, так і в період плодоношення. Завдяки цьому культуру використовують не тільки як джерело ягід, що володіють лікарськими властивостями, але і як декоративна рослина.
У кліматичних умовах Москви, Підмосков`я і прилеглих областей (центральний регіон) культура починає зацвітати в кінці травня – початку червня. Триває цвітіння від 2 до 20 днів, рідше місяць, в залежності від сортової приналежності. Поява квітів на цій рослинності в центральній смузі символізує початок літа.
Практично у всіх різновидів бутони квітів починають відкриватися приблизно між 5-6 годинами ранку. До вечора і перед дощем вони закриваются- це дозволяє зберегти пилок від вимивання росою і опадами. У південних і східних областях центральної смуги РФ може спостерігатися повторне цвітіння – в кінці серпня.
Чи знаєте ви? Дикі кущі шипшини можуть розвиватися і плодоносити протягом 100 років.
Ботанічний опис квітів культури:
За рахунок того, що внутрішні тичинки локалізуються нижче, ніж зовнішні, можливо самозапилення. Але воно відбувається, коли рослина починає відцвітати. Будова квітки в першу чергу розраховане на злиття у формі перехресного запилення. У фазу плодоношення рослинність вступає на 2-3 рік після посадки. Для неї характерна періодичність в кількісних показниках врожайності, т. Е. Кожні 3 або 5 років кущ дає велику кількість плодів, в інші періоди – набагато менше.
важливо! Через високу ворсистості внутрішньої порожнини плоди шипшини сирими не їдять.
Плід розглянутого рослини – многоорешек. У діаметрі досягає 1-1,5 см. У верхній його частині локалізуються чашолистки. При повному дозріванні многоорешек забарвлюється в помаранчевий або червоний відтінок, дуже рідко – в чорний. Поверхня його гладка, блискуча. Всередині він м`ясистий, покритий густим ніжним ворсом білого кольору, містить велику кількість односемянних плодиков-горішків.
Плоди різних сортів шипшини:
Повний дозрівання, коли плоди готові до збору і містять найбільшу кількість корисних речовин, в центральній смузі припадає на серпень-вересень. Найкраще проводити збирання врожаю, озброївшись гостро заточеними ножицями. Многоорешкі зрізають разом з плодоніжками.
Відразу після збирання плоди слід перебрати, відсортувати зіпсовані. Потім можна переходити до сушіння. При цьому чим швидше пройде процес, тим менше цінних речовин втратять плоди. Сушити їх можна цілком або розрізавши навпіл. Плоди розкладають на деко, застелене пергаментом. Сушать в духовці, прогрітій до + 40 ° С, з відкритими дверцятами протягом 8-10 годин, періодично перемішуючи.
Після закінчення процесу:
Термін зберігання висушеної сировини в темному сухому приміщенні при температурі +15 . + 20 ° С становить 3 роки.
Всі сорти шипшини відмінно цвітуть і плодоносять в центральній смузі РФ. Квіткові бруньки починають розпускатися в кінці весни – початку літа, що повністю виключає ризик їх вимерзання при зворотних заморозках, а при сприятливих погодних умовах рослини можуть розквітати повторно в кінці літа. Квітучий шипшина не тільки забезпечує врожай корисних плодів, а й прикрашає сад.
Якщо мертві клітини не видалити вчасно, поверхня шкіри стане нерівною, колір тьмяним, а пори можуть…
Проводимо пальцем вздовж хребта та акуратно відокремлюємо філе від хребта. Також відокремлюємо хребет від іншої…
Сигаретні пачки формуються в блоки, як правило по 10 пачок у блоці, хоч і існують…
Ні, продати неприватизовану квартиру неможливо. Житлове приміщення надається у користування громадянам на підставі договору найму…
Дружина повинна підтримувати чистоту та порядок у квартирі, надавати дітям допомогу з домашнім завданням. Не…
Мокра бактеріальна гниль Захворювання активно розвивається в разі порушення умов зберігання (висока температура, вологість і…