Відповідальність за жорстоке поводження з тваринами

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Куди звернутися?

У разі виявлення жорсткого поводження з тваринами особа має право звернутися із заявою до органу поліції.

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами передбачена статтею 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Жорстоке поводження з тваринами – знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не спричинило тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання, та поводження з тваринами, передбачені законодавством, – тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

Ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення – тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб, з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

Порушення Правил транспортування тварин -тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність за жорстоке поводження з тваринами передбачена статтею 299 Кримінального кодексу України

Жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, у тому числі з безпритульними тваринами, порушення правил транспортування тварин, якщо такі дії призвели до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварини, нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, а також пропаганда, публічні заклики до вчинення дій, що мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій – караються обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбавленням волі на строк від двох до трьох років з конфіскацією тварини.

Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, – караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією тварини.

Дії, передбачені частинами першою або другою статті 299 Кримінального кодексу України, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, або насильницькі дії щодо тварини, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією тварини.

Для цього складу злочину, жорстоке поводження з тваринами характеризується такими діями:

• знущання над тваринами. Знущання над тваринами полягає в жорстокому поводженні з ними, в об’єктивно не вимушеному заподіянні їм болі, систематичному побитті, в заподіянні фізичних страждань, залишенні без їжі та води, нанесенні їм ран та каліцтв, впливі термічних факторів та хімічних речовин. Ознакою злочинного знущання є застосування жорстоких методів його вчинення тобто таких, які вчиняються особливо болючими способами, шляхом заподіяння травм, переломів кінцівок, термічного чи хімічного впливу тощо. Як правило, знущання проявляється в діях, бездіяльність може полягати в жорстокому поводженні з твариною, яке може бути вчинено у залишенні тварини без їжі, води з боку особи, яка повинна піклуватися про тварину;
• нацьковування тварин одна на одну – це дії, спрямованні на те, щоб примусити чи привчити тварин битися між собою, кусатись, нападати на інших диких чи домашніх тварин заради втіхи або коли проводяться собачі або півнячі бої. Нацьковування проявляється в заохоченні тварин до взаємного нанесення ран, загризання і т.д.

Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою статті 299 Кримінального кодексу України, вчинені з метою створення зображень, творів, кіно-, відео-, аудіопродукції, або збут чи поширення зображень, творів, кіно-, відео-, аудіопродукції, що пропагують жорстоке поводження з тваринами, – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією тварини.

Звірі у містіЯ став свідком знущання над твариною. Розповідаємо, що треба робити і чи карають за це в Україні

Якщо ввести в Google фразу «знущання із тварин», то пошуковик видає купу свіжих новин про вчинки догхантерів і живодерів у всіх регіонах України. А от новини про покарання за такі злочини буде знайти вкрай важко. Наприкінці січня 2021 року суд у Києві виправдав Олексія Святогора, який неодноразово публічно зізнавався у вбивстві собак. А правоохоронці Хмельницької області закрили кримінальне провадження проти колишнього чиновника Володимира Байдича, який прив’язав свого пса до машини та протяг його більше кілометра.

Чому за жорстоке поводження із тваринами в Україні майже не дають реальних термінів та як домогтися покарання для догхантерів і живодерів? Редакція The Village Україна звернулася з цими запитаннями до юристки Марини Суркової, яка супроводжує такі справи, і зуміла добитися через суд покарання для вбивці собаки.

Марина Суркова

юристка, віцепрезидентка Асоціації зоозахисних організацій України

Мені відомо лише про один випадок, коли людина отримала реальний термін ув’язнення

Нам вдалося домогтися реального терміну для вбивці вівчарки. Історія трапилася в Харкові у 2017 році: вівчарка Герда жила в господарів, яким вона набридла. Тому вони за пляшку горілки замовили її вбивство знайомому чоловіку. Узяли її на повідець, віддали вбивці, дали йому молоток. Він пішов за ріг і почав убивати Герду. Але це помітила сусідка – і здійняла галас. Собака вирвалася, повернулася до своїх власників, забігла у квартиру. І там за 15–20 хвилин померла від больового шоку.

Як ми все це з’ясували? До нас звернулася сусідка, яка стала свідком. Вона зайшла в магазин і звідти почула скавуління собаки. Жінка вибігла з магазину й побачила, як чоловік тримає вівчарку за нашийник і б’є молотком по голові. Вона почала на нього кричати, той зупинився буквально на кілька секунд. Вівчарка вирвалась і втекла.

Сусідка зателефонувала до нас, розповіла, що стала свідком такої жахливої події. Вона впізнала Герду, упізнала чоловіка, який її бив, і розповіла, кому належить собака. За кілька годин ми вже були на місці. Вимагали у власника, щоби він нам показав Герду, що з нею все гаразд – ми думали, що вона вижила. Він нам виніс труп собаки.

Ми викликали на місце події поліцію, слідчо-оперативну групу. Я попросила, щоби вони провели належні слідчо-оперативні дії. Але жінка-слідча не знала, що робити у випадку, коли перед нею лежить труп тварини. Якби це було вбивство людини, то вона б знала порядок дій. Але це було вбивство тварини, тож вона не розуміла, що з цим робити.

Я їй розповіла, що потрібно скласти протокол огляду місця події, опитати свідків і прийняти заяву. Вона все це зробила. Далі я їй сказала, щоби вона оформила труп собаки як речовий доказ у справі. Але цей труп собаки ніде зберігати. Якби це були якісь папери, то слідчий може покласти їх у сейф у себе в кабінеті, але труп собаки зберігати ніде. Через це мені за актом прийняття-передання віддали труп на відповідальне зберігання. Зранку ми викликали комунальне підприємство «Центр поводження з тваринами» й віддали їм на зберігання: у них є морозильна камера.

Після цього я спілкувалася вже зі слідчим, який вів цю справу. Суд виніс постанову про направлення трупу собаки на судово-ветеринарну експертизу. Ми відвезли його в Харківську державну зооветеринарну академію. Там фахові спеціалісти роблять розтин й акредитований експерт, який є в реєстрі судово-ветеринарних експертів, пише судовий висновок. Я навіть була присутня при розтині – експерти встановили, що собака отримала внутрішні крововиливи від ударів тупим предметом, тобто молотком, і від больового шоку.

Справу довели до кінця, написали обвинувачувальний акт і передали до суду. Чоловік, який убив собаку, зізнався, що зробив це за пляшку горілки. Та і власник не заперечував цього факту. Господарю дали три місяці арешту за частиною 1 статті 299 Кримінального кодексу («Жорстоке поводження з тваринами»). Убивця отримав реальний термін. Але лише тому, що він у той час уже був на випробувальному терміні. Раніше цього чоловіка судили за статтею 185 Кримінального кодексу («Крадіжка») й дали умовне покарання. Оскільки під час випробувального терміну він скоїв новий злочин, то термін за крадіжку додали до нового терміну за жорстоке поводження із тваринами. У нього залишалося близько 3 років невідбутого покарання за крадіжку, до яких додали ще рік обмеження волі за вбивство собаки. Загалом вийшло близько трьох із половиною років реального терміну у в’язниці.

Людей засуджують за знущання із тварин, але дають умовний термін

Я не можу сказати, що це взагалі єдиний випадок реального терміну за жорстоке поводження із тваринами, що був в Україні. Щоби так говорити, потрібно вивчити всі судові рішення за статтею 299, починаючи із 2017 року. Тоді до законодавства внесли зміни, додавши, що за знущання із тварин можна отримати не тільки штраф, але й арешт або позбавлення волі до 8 років.

Але я вивчала вироки судів за статтею 299 в усіх резонансних справах і жодного разу не бачила, щоби людині дали реальний термін відбування покарання у в’язниці. Так, засуджують людей, буває, навіть до 6–7 років, проте дають випробувальний термін. І якщо в цей термін вони не вчиняють інших злочинів, то їх не саджають до в’язниці.

Психологи, психіатри та криміналісти кажуть, що переважна більшість маніяків або осіб, що вчиняли насилля над людьми, раніше жорстоко поводилися із тваринами

Це є проблемою, я вважаю. З однієї точки зору, засудженим дають можливість виправитися. Але я, як зоозахисник, не можу об’єктивно сказати, чи можуть виправитися люди, що жорстоко поводилися із тваринами. Я вважаю, що в людини, яка вчинила крадіжку, є шанси виправитися. Можливо, вона вкрала, бо в неї були складні обставини в житті – різні мотиви бувають. Але я не розумію, чим керувалася людина, яка вчинила насилля над твариною. Які в неї були мотиви? І чи можливо її виправлення?

Хоча, як я вважаю, в’язниця нікого не виправляє. Проте вона обмежує від соціуму небезпечних людей. А людина, яка вчинила злочин над твариною, є небезпечною. Психологи, психіатри та криміналісти кажуть, що переважна більшість маніяків або осіб, що вчиняли насилля над людьми, раніше жорстоко поводилися із тваринами. Тобто ці особи спочатку знущаються із тварин, а потім переключаються на людей. Тому я вважаю, що обмежувати таких людей від соціуму потрібно.

Які закони регулюють відповідальність за знущання із тварин

У нашому законодавстві відповідальність за жорстоке поводження із тваринами розділена на адміністративну та кримінальну. Адміністративна відповідальність настає, коли жорстоке поводження не призвело до загибелі або каліцтва тварини. Тобто, наприклад, тварину побили, знущалися з неї, завдали їй болю та страждань, але вона не загинула та не залишилася калікою. Адміністративну відповідальність регулює стаття 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Жорстоке поводження з тваринами». Стаття передбачає покарання у вигляді штрафу – від 3 400 гривень до 5 100 гривень. Якщо особа вчиняє такі дії повторно або знущається із двох або більше тварин, то штрафні санкції сягають 8 500 гривень.

Кримінальна відповідальність настає за жорстоке поводження із тваринами, якщо воно призвело до каліцтва або загибелі тварини. Це регулює стаття 299 Кримінального кодексу «Жорстоке поводження з тваринами». Якщо одна людина вбиває або калічить одну тварину, то за це передбачений штраф до 51 000 гривень, арешт до шести місяців або обмеження волі на термін до 3 років. За ті самі дії у присутності дітей або неповнолітніх можна отримати від 3 до 5 років обмеження чи позбавлення волі. Убивство або каліцтво тварини з особливою жорстокістю: або групою осіб, або повторні дії стосовно двох і більше тварин – є обтяжувальними обставинами. За це передбачено позбавлення волі – від 5 до 8 років.

Хто встановлює, чи було каліцтво або вбивство

Чи був факт каліцтва й чи померла тварина саме в результаті знущань із неї, мають встановити судово-ветеринарні експерти. У Хмельницькій області нещодавно закрили справу проти ексчиновника, який прив’язав собаку до машини й тягав за собою. Там експертиза не встановила факту каліцтва.

Цей чиновник узагалі не поніс відповідальності. Так, він жорстоко повівся із твариною. Через це проти нього відкрили кримінальне провадження. Адже думали, що тварина буде покаліченою, що палець на лапі буде зірваний, але він приріс. І тому факту каліцтва не встановили. До адміністративної ж відповідальності цього чоловіка вже не змогли притягнути, бо пройшли терміни. До адміністративної відповідальності суд може притягнути лише протягом трьох місяців із дня вчинення правопорушення. Тому він уникнув покарання.

В Україні є лише два акредитовані судово-ветеринарних експерти. Обидва вони працюють у Харкові, у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз імені Бокаріуса.

Але якщо, приміром, убивство собаки трапилося в Києві, це не означає, що треба відправляти труп до Харкова для проведення експертизи. Судово-ветеринарний експерт може зробити свій висновок на підставі акту або протоколу патологоанатомічного розтину. А розтин можна провести в будь-якій клініці, яка має ліцензію на проведення ветеринарної практики та спеціально обладнане приміщення для розтину, відокремлене від операційної. У Києві є клініки, де можуть зробити розтин. Але протокол чи акт розтину потрібно правильно скласти, щоби на його основі судовий експерт міг скласти висновок. У ньому мають бути описані та сфотографовані абсолютно всі органи, зафіксована їхня вага, розмір.

Тільки якщо в місті немає клініки, де можуть зробити патологоанатомічний розтин, тоді потрібно направляти труп до Харкова.

Чи поліція береться за такі справи

Буває по-різному. Бувають поліцейські, які дуже відповідально ставляться до своїх посадових обов’язків. Вони однаково відповідально розслідують будь-які злочини – і щодо людей, і щодо тварин. Був такий випадок, коли один зі слідчих через знайомих дізнався мій номер телефону й зателефонував мені. Він розслідував справу щодо жорстокого поводження й не знав, де знайти експертів, які б могли зробити судово-ветеринарну експертизу. Я йому підказала, де вони працюють.

Є такі поліцейські, які хочуть працювати, працюють і знаходять можливості, а є такі, що просто не хочуть працювати

Якщо людина хоче розкрити злочин і все зробити правильно із процесуальної точки зору, то вона шукає можливості. А буває так, що патрульні поліцейські приїжджають на місце вбивства тварини – і не хочуть викликати слідчо-оперативну групу. Або приїжджають слідчі – і не хочуть складати протокол огляду місця події, не хочуть описувати труп тварини як речовий доказ, відправляти його на судово-ветеринарну експертизу. Звісно, щоби направити труп на експертизу, потрібно забезпечити його зберігання. А поліції його зберігати ніде. Та волонтери йдуть на співпрацю з поліцією й можуть домовитися або з ветеринарною клінікою, або з комунальним підприємством.

Отже, є такі поліцейські, які хочуть працювати, працюють і знаходять можливості, а є такі, що просто не хочуть працювати. Але я думаю, що й до інших справ вони ставляться так само.

Чому не змогли засудити Святогора

Олексій Святогор справді зізнавався, що знищував тварин, що нібито вбив понад 1 000 собак, він дійсно пропагував жорстоке поводження із тваринами. Але прокуратура пред’явила йому обвинувачення не за статтею 299, а за статтею 300 – «Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості». Тобто йому інкримінували «виготовлення творів», а не жорстоке поводження. Звинувачення за статтею 299 йому пред’явити не могли, бо немає жодних документальних доказів, що він дійсно вбивав цих собак, як стверджував. Він просто пропагував жорстоке поводження із тваринами. Пропаганда жорстокого поводження із тваринами – це стаття 89 КУаП. А суд розглядає справу саме в межах складу злочину, який було інкриміновано особі, тобто за статтею 300. Тому його не вдалося притягнути до відповідальності.

На жаль, проблема зараз іще в тому, що пропаганда жорстокого поводження належить до адміністративної, а не до кримінальної відповідальності. Лише заклики до жорстокого поводження із тваринами – не кримінальна відповідальність. Святогор не закликав: «Давайте вбивати, труїти собак». Він просто видавав отруєння тварин за норму поведінки. Він заявляв, що він так очищує місто від бродячих собак, які створюють небезпеку для людей.

Ми зараз намагаємося внести зміни у статтю 299 ККУ, щоби пропаганда жорстокого поводження із тваринами вважалася також кримінальним злочином.

Як зробити так, щоби Святогора засудили? Робити скріни, коли він буде пропагувати жорстоке поводження із тваринами, звертатися до поліції й доводити склад злочину.