Як доглядати за Актинідією у відкритому ґрунті, сорти фото
Актинідія (Actinidia) є представником роду ліан і частиною сімейства актинидієві. В диких умовах така рослина можна зустріти в Південно-Східній Азії, Гімалаях і на Далекому Сході. Цей рід об’єднує приблизно 70 видів.
Практично кожна людина знає плід такого виду, як актинія делікатесна ― це ківі. Родом ліана з Китаю, а її плоди виявилися в Європі лише в 1958 р.
Назва цієї ліани була утворена від грецького слова, яке перекладається як «стрілець».
Актинідія являє собою листопадну ліану, яка є багаторічником. Листяні пластини цілісні, у деяких випадках вони шкірясті, але іноді зустрічаються і тоненькі.
Актинідія володіє високою декоративністю завдяки строкатому забарвленню листя.Пагони й стебла ліани потребують опори.
В рубцях листяних пластин знаходяться бруньки. Квітки в основному одиничні, але можуть становити й невеликі групи з трьох штук, що зібрані в листяних пазухах.
Досить часто в актинідії зустрічаються білі віночки, однак у деяких видів їх забарвлення жовте із золотистим відтінком або помаранчеве. Квітки у більшої частини видів позбавлені аромату, однак у деяких видів вони володіють приємним запахом, наприклад, актинідія полігамна.
У чому відмінності жіночої актинідії від чоловічої
Така дводомна рослина має і чоловічі, і жіночі екземпляри. Яка саме стать у вирощеної вами актинідії, можна дізнатися коли вона зацвіте перший раз, визначають це за будовою її квіточок.
Але в чому відмінності чоловічої культури від жіночої?
У квітки чоловічої рослини є велика кількість тичинок, але маточка відсутня.
У квіток жіночої рослини в центральній частині знаходиться товкач, який оточують тичинки, що мають стерильний пилок, не здатний до запилення.
На жіночі екземпляри пилок потрапляє з чоловічих з допомогою бджіл, джмелів і вітру. Саме на пагонах поточного року з’являються бутончики, а розташовуються вони в листяних пазухах.
Цвіте рослина близько півтора тижня, потім у жіночих екземплярів з’являються зав’язі, що з часом формуються в блідо-оранжеві або зеленувато-жовті плоди.
Через те, що ліана дводомна, то для отримання плодів необхідно, щоб у саду вирощувалося не менше двох примірників, так, у них буде можливість запилюватися.
Плоди такої ліани – досить цінний дієтичний продукт, до складу якого входить велика кількість аскорбінової кислоти, цукрів та інших біологічно активних речовин.
Плоди їдять свіжими, а також використовують для приготування напоїв, варення, вина, а ще їх засушують. Сушені плоди схожі на дуже великі родзинки.
Як саджати актинідію у відкритий ґрунт
В який час садити
Висаджувати актинідію у відкритий ґрунт необхідно на початку весняного періоду або восени. Для цього в розсаднику треба придбати кущ, вік якого від 2 до 4 років.
Місце для посадки треба вибирати з особливою ретельністю, тому що при правильному догляді за актинідією вона здатна рости на одному місці й приносити плоди більше ніж 30 років. Але це тільки в тому випадку, якщо садівник буде суворо дотримуватися правил агротехніки цієї культури.
Найкращим місцем для посадки стане сонячна ділянка, яка буде знаходитися в затіненні в після полуденні години. До сусідства з яблунею актинідія ставиться вкрай негативно, проте поруч зі смородиною її можна садити.
Ліану не бажано вирощувати на глинистому ґрунті. Земля повинна бути вологою, пухкою, добре дренованою і не лужною. Якщо ґрунтові води залягають неглибоко, то для посадки зробіть пагорб з ґрунту.
Добре, якщо ділянка буде розташовуватися на схилі або на височини, тому що там рідина не застоюється в кореневій системі, а стікає вниз сама.
Також слід врахувати, що дана рослина потребує обов’язкової опори, наприклад, це може бути паркан або стіна будівлі, проте краще всього використовувати спеціальну шпалеру для актинідії. За допомогою такої конструкції легко сформувати рослину, наприклад, у формі арки.
Весняна посадка
Висадку слід проводити в перші весняні тижні до того, як почнеться рух соку. Якщо ви садите актинідію агрута, то слід врахувати, що це досить велика ліана, і тому між саджанцями слід дотримуватися дистанції в 150-200 см.
При висадці актинідії коломікта між екземплярами залишають відстань близько 100 сантиметрів.
Якщо ліана використовується як декор для стіни будівлі, то висаджувати її потрібно на відстані 50 см, а у підготовлену траншею бажано внести органіку.
Перш ніж приступити до безпосередньої висадки, саджанець треба буде підготувати. Необхідно видалити всі висохлі та травмовані гілки й корінці, кореневу систему занурити в глиняну бовтанку.
Посадкову яму готують за півмісяця до дня висадки. Її величина повинна бути 0,5х0,5х0,5 м, на дні слід зробити шар з гальки, битої цегли або невеликих камінчиків для дренажу.
Врахуйте, що використовувати будівельний щебінь заборонено, в його складі знаходиться вапно
Після цього котлован заповніть живильним ґрунтом, що змішаний з торфом (перегноєм або компостом), а також додайте 250 г суперфосфату, 120 г аміачної селітри і 40 г сірчанокислого калію або деревної золи.
Не можна вносити добрива, до складу яких входить хлор, наприклад, хлористий калій, тому що з-за нього актинідія може загинути.
Через 14 діб ґрунт в ямі осяде, і вам знадобиться зробити гірку з простої садової землі. На цю гірку встановлюється саджанець так, щоб коренева шийка була на одному рівні з поверхнею ґрунту. Потім яму треба поступово заповнити землею, яку слід добре ущільнювати.
Висаджену актинідію потрібно рясно полити, для цього на 1 кущ береться 20-30 літрів води. Поверхню біля стовбура необхідно засипати шаром мульчі (компостом), товщина якого повинна бути 40-50 мм.
До того моменту поки саджанець приживеться, захищайте його від прямих променів сонця, рекомендується накривати тканиною або папером.
Кішки просто обожнюють запах актинідії, у зв’язку з цим ліану треба захистити ще й від них. Необхідно навколо рослини вкопати на п’ятисантиметрову глибину сітку з металу, висота якої повинна бути не менше 50 см.
Осіння посадка
Восени ліану висаджують у відкритий ґрунт за 15-20 днів до перших заморозків, потрібно використовувати лише саджанці не старше 2-3 років, в іншому випадку рослина не зможе пережити першу зимівлю, тому що буде довго приживатися.
Висаджувати актинідію у відкритий ґрунт в осінній час треба точно так само, як і навесні.
Яка підійде опора
У ліани немає повітряних корінців, тому вона не здатна нашкодити будівлі. У зв’язку з цим її спокійно висаджують біля стін, використовуючи їх як опору. Її часто використовують для прикраси альтанок.
Якщо не буде опори, то рослини сплутуються, що значно ускладнює догляд за ними, а також може скоротитися кількість плодів.
Досвідчені садівники як опори вибирають класичні форми пергол і арки, які можуть бути металевими, дерев’яними та бетонними.
Також між двома бетонними стовпчиками натягують оцинкований дріт, робиться 3 або 4 ряди за принципом виноградної шпалери, це дозволить актинідії розростатися горизонтально.
По мірі того як пагони будуть рости, їх слід підв’язувати до шпалери. У регіонах з холодними зимами найчастіше використовують шпалери, що знімаються. Вони виготовляються з металевого куточка, що вставляють в труби, які слід вкопати в ґрунт.
Перш ніж почнуться морози, такі шпалери слід витягнути з труб і акуратно покласти на поверхню ділянки, прибирати з неї ліану не треба, але необхідно її добре вкрити. У весняний час такі шпалери повертаються на своє звичне місце.
Догляд за актинідією
Протягом вегетаційного періоду актинідію потрібно вчасно поливати, видаляти бур’янисту траву, обрізати, підгодовувати, а також стежити за здоров’ям ліани та при необхідності лікувати її від захворювань або знищувати шкідників. При цьому за будь-яким видом актинідії догляд приблизно однаковий.
Зволожувати рекомендується вранці й ввечері шляхом обприскування, особливо важлива ця процедура в спекотну погоду. При тривалій засусі ліана починає скидати листя. Щоб цього не допустити, ґрунт слід зволожувати 1 раз в тиждень, під 1 кущ виливається від 60 до 80 літрів води.
Поверхню біля кущів слід розпушувати досить часто, але на не велику глибину. Під час розпушування ґрунту здійснюється також і прополка.
Добрива
Якщо підгодовувати культуру мінеральними добривами, то це призведе до збільшення морозостійкості та підвищення врожайності, а також активізується ріст молодих пагонів.
На самому початку весняного періоду на кожен 1 квадратний метр ґрунту треба внести по 20 г калійних і фосфорних і по 35 г азотних добрив.
Другий раз слід підгодувати під час формування зав’язей, для цього на кожен 1 квадратний метр слід внести по 10-12 г калійних і фосфорних і по 15-20 г азотних добрив.
Коли всі плоди будуть зібрані (приблизно в середині вересня) підгодуйте ліану ще раз. На кожен 1 квадратний метр внести по 20 г фосфорного і калійного добрива. Добрива використовують у гранулах, які слід розподілити по ділянці та заглибити на 10-12 см в ґрунт. Після цього рясно полийте актинідію.
Обрізування актинідії
Якщо правильно доглядати за рослиною, то це призводить до стимуляції росту стебел, а також починають пробуджуватися бруньки. Часто результатом цього стає сильне загущення крони.
Якщо крона буде занадто густою, то це негативно позначиться на морозостійкості й врожайності. Тому важливо своєчасно провести формувальне обрізування, але піддавати їй лише рослини, які досягли 3-4 років.
Обрізати потрібно протягом літнього періоду, а ті гілки, що залишилися, слід розподілити по шпалері, направивши їх в потрібну вам сторону. Щоб до зими деревина краще визріла, необхідно прищепити кінчики пагонів, що сповільнить їх зростання.
Щоб замінити старі скелетні гілки, знадобиться омолоджувальне обрізування, воно потрібне рослинам, яким виповнилося 8-10 років. Після такої стрижки від актинідії повинен залишитися лише пеньок, висота якого від 0,3 до 0,4 м.
Після збору врожаю
Коли ліані виповниться 3 – 4 роки, у неї з’являються перші плоди, проте добрі врожаї вона починає давати з семирічного віку і до старості. Так, актинідія може плодоносити протягом 40 років і навіть довше.
Якщо доглядати за актинідією правильно, то з одного екземпляра за сезон можна зібрати близько 60 кілограмів плодів. Дозрівання плодів відбувається не в один і той же час, проте вони довго не опадають з кущів.
Збирати плоди починають в середині серпня, і в деяких випадках збирання врожаю закінчується лише в середині вересня. Коли ліана буде звільнена від плодів, їй необхідна підгодівля, що дозволить рослині нормально пережити зиму.
Догляд в осінній і зимовий час
Молоді саджанці, що ростуть у саду не більше 2 або 3 років, треба зняти з опори та добре вкрити, використовуючи торф або опале листя.
Товщина покривного шару не повинна бути менше ніж 20 сантиметрів, досвідчені садівники радять під нього помістити отруту для гризунів. Стебла миші не чіпають, однак вони в них роблять свої гнізда. У квітні з молоденьких кущів прибирають укриття.
Дорослі актинідії піддають санітарній обрізці з середини й до кінця вересня, їх стебла обрізають на 1/2 або на 1/3 частину від їх довжини, а ще вирізають всі гілки, що сприяють загущенню крони. Дорослі ліани вкривати на зиму не потрібно.
Розмноження актинідії
В розмноженні актинідії немає нічого складного, тим більше, що сортові ознаки материнської рослини передаються у спадок, але тільки якщо ви розмножуєте вегетативним способом.
При вирощуванні з насіння ви не зможете визначити, якої статі сіянець, так і сортові ознаки материнської рослини сіянці успадковують досить рідко.
Проте слід врахувати, що вирощена з насіння актинідія відрізняється більш високою витривалістю, але починає плодоносити, як правило, тільки в семирічному віці. А ті актинідії, що були вирощені при використанні вегетативного способу, дають перші плоди в три – або чотирирічному віці.
Розмноження актинідії боковими відводками
Розмножити ліану дуговими відведеннями дуже просто. Навесні після закінчення сокоруху і розпускання молодого листя необхідно знайти добре розвинений і досить довгий пагін, його верхівку нагнути до поверхні землі та зафіксувати в такому положенні.
Присипати ґрунтом (товщина шару повинна бути від 10 до 15 сантиметрів), потім горбок добре полити й засипати шаром мульчі (тирсою або перегноєм). Але слід врахувати, що верхівка стебла повинна залишитися вільною.
До осені відводок повинен вкоренитися і його можна буде висадити на постійне місце. Провести його пересадку можливо також наступної весни.
Розмноження актинідії живцями
При такому способі розмноження досить швидко і легко отримують безліч саджанців. Живці заготовляють у червні, в цей час плоди ростуть дуже швидко.
Виберіть декілька однорічних міцних гілок, які в довжину досягають 50-100 см, відріжте їх. Кінці зрізаних стебел треба помістити в місткість з водою, це не дасть гілкам зав’янути. Потім пагони розрізають на кілька черешків, довжина кожного з них повинна бути від 10 до 15 см. І пам’ятайте, що на кожному відрізку має бути 2 меживузля і як мінімум 3 бруньки.
Верхній зріз повинен бути прямим та зроблений під кутом в 45 градусів, і його роблять безпосередньо під нижньою брунькою. Нижні листяні пластини й ніжки акуратно видаліть, а пластини, що розташовані зверху, вкорочують на ½ частину.
Підготовлені живці посадити в теплицю або парник та добре полити. Ґрунт має бути слабокислим або нейтральним, в нього вносять річковий пісок і перегній (2:1:2), а також комплексне мінеральне добриво, до складу якого не входить хлор (на 1 квадратний метр 100 г речовини).
Висаджування живців здійснюють під кутом близько 60 градусів, ширина міжрядь 10 см, а між рослинами треба витримувати дистанцію 5 см. Заглиблювати живці таким чином, щоб його середня брунька була на одному рівні з поверхнею субстрату. Потім їх поливають, а коли вода повністю вбереться в землю, поверхню накривають марлею.
До того часу, як живці дадуть корінці, їх добре зволожують водою з розпилювача 2-5 разів на добу безпосередньо крізь марлю. Якщо погода дощова, то марлю з живців можна прибрати.
Через півмісяця після висадки укриття прибирають назовсім. На зимівлю живці накрийте висохлим листям. Навесні, до того, як розкриються бруньки, укорінені живці викопайте і висадіть на постійне місце.
Розмноження актинідії здеревілими живцями
Заготівля живців проводиться глибокої осені. Їх зв’язують у пучки, які ставлять вертикально в ящик, наповнений піском. Там вони й будуть зберігатися до весни.
Для зберігання живців необхідна температура в межах 1-5 °C.
Висаджування живців проводять в теплицю або парник, 1 раз на дві доби їх потрібно поливати. Далі за ними доглядайте так само, як і за зеленими живцями.
Розмноження актинідії насінням
Насіння треба витягти зі стиглих плодів, які не були пошкоджені. Їх слід розім’яти, отриману масу скласти у сітчастий мішечок, промити під струменем води, після чого насіння, що залишилися в мішечку викласти на паперовий аркуш. Для просушування його поміщають в затінене місце.
Підготовку насіння до посадки починають в першій декаді грудня. Його складають в неглибоку місткість, в яку наливають воду таким чином, щоб вона височіла над насінням на 20 мм.
Замочування насіння триватиме 4 дні, воду необхідно систематично замінювати на свіжу. Потім насіння потрібно зсипати в панчоху з капрону, яку поміщають в ящик, що заповнений піском. Місткість з насінням треба сховати в таке місце, де температура буде триматися в межах 18-20 °С.
Раз на тиждень панчоху діставайте з піску. Дайте насінню провітритися, достатньо всього декількох хвилин, потім промийте під струменем води прямо в панчосі. Після цього знову помістити у пісок. Слідкуйте за тим, щоб насіння не підсохло.
У січні цей ящик, разом з розташованими в ньому насінням і піском, загорнути в тканину та закопати в глибокий сніговий замет. Там насіння пробуде 8 тижнів.
Якщо глибокі замети на вулиці відсутні, насіння разом з ящиком треба буде помістити на овочеву полицю холодильника. Там воно пробуде так само 8 тижнів, потім ящик дістають і прибирають в таке місце, де температура повітря коливається в межах 10-12 °С.
Пам’ятайте, що в тепло насіння поміщати не бажано, тому що після холоду воно може впасти в період спокою. Насіння після стратифікації продовжують промивати 1 раз у тиждень і провітрюють.
Після того як насіння проклюнеться, приступають до висіву. Використовують контейнери, що заповнені дерновою землею, змішаною з річковим піском, при цьому заглиблювати в субстрат потрібно всього на 5 мм.
Сіянці потребують регулярного обприскування з розпилювача, а також захисту від прямих сонячних променів. Після того як у сходів з’явиться 1 -2 пари справжнього листя, їх висаджують у парник, як правило, це припадає на середину червня.
Перші квітки з’являться в 3-5 річному віці, тоді проводять їх пересадку на постійне місце – після визначення статі.
Шкідники і хвороби актинідії
Актинідія володіє високою стійкістю до хвороб і шкідників. Якщо правильно доглядати за рослиною, і при вирощуванні не забувати про правила агротехніки, то подібних проблем взагалі може не виникнути.
У деяких випадках ліана може заразитися грибковою хворобою, приміром, борошнистою росою та ін., із-за чого на її листі з’являються плями. Також актинідія схильна до зараження сірою і зеленою цвіллю та плодовою гниллю. Актинідія аргута хворіє на них дещо частіше.
Зріжте всі заражені частини ліани (листяні пластини, стебла, плоди), в профілактичних цілях рослину рекомендується обприскати розчином бордоської рідини (1%), другу обробку проводять через півмісяця після першої.
Щоб позбутися від борошнистої роси, обприскайте рослину розчином кальцинованої соди (0,5%), а другий раз обробляють через 1,5 тижні після першого обприскування.
На самому початку періоду вегетації набряклі бруньки актинідії можуть пошкодити жуки-листоїди. Коли з’являться личинки комах, вони почнуть пожирати листяні пластини, від яких будуть залишатися лише одні прожилки. Рідше на ліані поселяється гусениці п’ядуна, вони вигризають у листі великі дірки.
Ще на рослині можуть оселитися короїди. Тому важливо навесні провести профілактичне обприскування актинідії та поверхні ділянки біля неї бордоською рідиною, це допоможе знищити шкідників і збудників хвороб. Восени так само бажано провести обробку, щоб знищити патогенні мікроорганізми й шкідників, які влаштувалися на зимівлю.
Сорти актинідії з фото та описом
У дикій природі існує велика кількість видів актинідії, однак садівниками культивуються тільки 3 з них: актинідія коломікта, аргута і пурпурна. А ще вирощують міжвидові актинідії полігамну, Джиральді і гібридну. Також культивується велика кількість різноманітних сортів даних підвидів і видів. Нижче буде представлено їх докладний опис.
Актинідія аргута (Actinidia arguta)
З усіх культурних видів цей вважається найбільш потужним. В диких умовах його можна зустріти на Далекому Сході, при цьому висота ліани може варіюватися від 25 до 30 метрів. Стовбур в діаметрі досягає 15-18 см. Загострені, яйцеподібної форми листяні пластини у довжину досягають 15 см і мають дрібнозубчасту крайку.
Темно-зелені кулястої форми плоди вживають в їжу, вони відрізняються невеликим проносним ефектом. У діаметрі плоди досягають 15-30 мм. Дозрівання плодів відбувається в останні вересневі дні.
Популярні сорти
Самоплідна. Даний морозостійкий сорт дозріває порівняно пізно, тому що період плодоношення починається з середини вересня. Насичено-зелені, подовжено-циліндричної форми запашні плоди. З одного куща збирають від 10 до 12 кілограм плодів.
Приморська. Стійкість до морозів середня, а до шкідників та хвороб висока. М’які гладкі листяні пластини зеленого кольору. Плоди еліптичної форми оливкового забарвлення, м’якуш ніжний, покритий тоненькою шкіркою, має яблучний запах і високі смакові якості.
Великоплідна. Такий дводомний сорт відрізняється стійкістю до посухи та морозів. Плоди середнього терміну дозрівання. Мають еліптичну форму, темний зелений окрас з рум’янцем, важать 10-18 грам, а в довжину досягають 2 сантиметрів. М’якуш з медовим смаком.
Крім даних сортів садівниками нерідко вирощуються такі, як: актинідія Естафета, Ілона, Золота Коса, Віра, Вереснева, Місячна та ін.
Актинідія коломікта (Actinidia kolomikta)
Культура відрізняється високою стійкістю до морозів. Висота 5-10 м. Стовбур в діаметрі до 2 см. Яйцеподібні листяні пластини в довжину можуть досягати 7-16 см, на жилках є світло-руде запушення. Ніжки пофарбовані в блідо-червоний колір.
У чоловічих актинідій листя має яскраве забарвлення, а саме, в липні верхня частина листяної пластини забарвлюється в білий колір, потім у світло-рожевий, а потім в насичено-малиновий. В осінній час листя так само виглядає дуже ефектно, тому що забарвлюється в фіолетово-червоні й рожево-жовті кольори. Така ліана дводомна.
Запашні квітки білого забарвлення на чоловічих екземплярах зібрані в суцвіття по 3-5 штук, а на жіночих ― поодинокі. Довжина зелених плодів від 20 до 25 мм, їх можна вживати в їжу, на сонці може з’являтися бронзовий або світло-червоний відтінок. Плоди починають дозрівати в серпні.
Популярні сорти
Ананасна. Це дводомна рослина. Відрізняється швидким ростом, відноситься до числа найбільш урожайних сортів. Довжина овальних плодів близько 30 мм, вони мають зелене забарвлення і червоний бік. М’якуш смачний, з ананасовим присмаком.
Доктор Шимановський. Середнього терміну плодоношення. Зелені плоди в довжину досягають 25 мм. М’якуш ніжний солодко-кислого смаку з ананасово-яблучним запахом.
Ласунка. Сорт середнього терміну дозрівання з’явився відносно недавно. Довжина великих плодів може досягати 3,2 см. Смак солодко-кислий ананасовий.
Ще серед садівників популярністю користуються такі сорти, як: актинідія Мома, Народна, Вафельна, Святкова та ін.
Актинідія полігамна (Actinidia polygama)
Діаметр стовбура близько 20 мм, у висоту сягає 4-5 м. Еліптичні, довгасті листяні пластини до вершини загострені. На поверхні є цятки сріблястого кольору, в осінній час забарвлення змінюється на жовте. Білі запашні квітки, як правило, одиничні й роздільностатеві, однак бувають і двостатеві. Плоди вживають в їжу.
Популярні сорти
Абрикосова. Пізнього строку дозрівання, сорт володіє помірною стійкістю до морозів та високою ― до хвороб і шкідників. Плоди сплюснуті з обох сторін, в довжину досягають 35 мм. Солодко-кислі на смак, мають запах бальзаму.
Красуня. Характеризується високою стійкістю до захворювань, шкідників і морозів. Зелено-жовті плоди володіють сильним запахом. М’якуш злегка кислий.
Візерункова. Цей сорт пізній. Подовжено-циліндричні помаранчеві плоди на поверхні мають поздовжні смужки, які ледь видимі. Запах і смак перцево-інжировий.
Актинідія Джиральді (Actinidia giraldii)
Частина вчених вважає, що ця рослина є різновидом актинідії аргути, але її плоди набагато більше і солодше. В диких умовах вид зустрічається вкрай рідко, тому його занесли в Червону книгу. Тому, якщо ви вирішите культивувати цю ліану на своїй ділянці, то допоможете зберегти цей рідкісний вид.
Популярні сорти
Алевтіна. Зелений плід стиснутий з боків. Солодкий м’якуш має ананасово-яблучно-суничний запах.
Тубілка. Сорт пізній. Укорочені плоди стиснуті з боків. М’якуш має різкий запах ананаса.
Актинідія пурпурова (Actinidia purpurea)
Батьківщиною є Китай. Ця ліана тіньолюбна, відрізняється пишним цвітінням і рясним плодоношенням. Забарвлення солодких великих плодів пурпурне, їх дозрівання спостерігається в останні дні вересня.
У виду є лише один недолік ― низька стійкість до морозів. На даний момент є лише сорт Пурпурова Садова: темні бордові плоди овальної форми, запах солодкої м’якоті ніжний мармеладний.
Актинідія гібридна
Даний підвид з’явився на світ завдяки селекціонеру І. М. Шайтану з Києва. Саме він схрестив актинідію пурпурну й аргута. Результатом цього стала поява абсолютно нових сортів з високою стійкістю до морозів і великими плодами, що характерно для актинідії аргута, а також зі смаком, запахом та букетним типом цвітіння і плодоношення актинідії пурпурової.
Популярні сорти
Київська Крупноплідна. Це пізній сорт. Зелені великі плоди овальної форми. Їх ніжний м’якуш дуже солодкий.
Цукеркова. Даний сорт є пізнім. Овальної форми плоди пофарбовані в зелений колір. Солодка м’якоть має фруктово-карамельний запах.
Сувенір. Забарвлення плодів червоно-зелене. Солодка м’якоть має цукерково-фруктовий аромат.
Властивості актинідії
До складу повністю дозрілого плоду актинідії входить клітковина, крохмаль, каротин, фруктозу, пектинові речовини, вітаміни, мінеральні солі, фенолкарбонові й органічні кислоти, азотовмісні сполуки, сапоніни, алкалоїди та інші речовини, які потрібні організму людини.
У них міститься вітамін С, і його набагато більше, ніж у лимонах, апельсинах і чорній смородині. Також до складу плодів увійшли вітамін А і Р, а в його насінні знаходиться велика кількість жирних олій.
Такі плоди фахівці радять вживати при захворюваннях органів шлунково-кишкового тракту, при анемії, при легеневих хворобах (аж до туберкульозу), при ревматизмі, авітамінозі, гонореї, цинзі, люмбаго, коліті і карієсі.
Інші частини ліани також не позбавлені цілющих властивостей. Приміром, у корі містяться серцеві глікозиди та дубильні речовини, внаслідок чого вона має седативний, загальнозміцнюючий, відхаркувальний і кровоспинний ефект.
Актинідію часто використовують при відрижці, печії та інших проблеми з органами травлення, ще вона покращує переварювання м’яса.
На основі актидінії був розроблений препарат «Полігамол», він здатний підтримати серцеву діяльність та володіє сечогінними властивостями. При стенокардії застосовують настоянку актинідії.
Настій і відвар, що приготований з коренів, застосовують зовнішньо при радикуліті, хворобливих відчуттях у суглобах і при подагрі. Шкірка і сік ягід сприяють поліпшенню апетиту.
Актинідія використовується під час терапії простудних захворювань, кровотеч, а також при позбавленні від паразитів. З ягід виготовляють мазь, яку застосовують після переломів кісток, а ще для масажів.
Протипоказання
Будь-який новий продукт або лікарський засіб застосовуйте з обережністю. Особливих протипоказань актинідія не має. Однак від вживання в їжу її ягід слід відмовитися тим, хто страждає варикозним розширенням вен, тромбофлебітом.
Якщо з’їсти плодів дуже багато, це може стати причиною розвитку кишкового розладу.
Корисні рецепти з актинідії
Є безліч корисних рецептів з актинідією, наприклад:
Настій із плодів
Сушені плоди помістити в місткість з водою. Варити на слабкому вогні 60 хв. Остиглий настій процідити. Настій вживають після трапези маленькими порціями, він сприяє профілактиці ракових захворювань.
Мазь з ягід
Свіжі ягоди добре розтерти. З’єднати з товченим насінням гірчиці і з жирною основою (наприклад, смалець). Мазь використовують після переломів і під час масажу.
Відвар з кори
20 г кори добре потовкти. Потім з’єднати з 1 стаканом окропу і настояти на водяній бані 30 хв. Остиглий настій процідити. При порушенні обмінних процесів в організмі такий настій п’ють по 2 – 3 великих ложки 3 рази на добу.
Настій з квіток і листя
Візьміть 20 г подрібнених листяних пластин і квіток. Суміш залийте 200 г окропу, потім чверть години витримайте на водяній бані. Остиглий настій процідити. Пити 3 рази на добу по 70 г при стенокардії й ревматизмі.
Актинідія: походження, опис, правила посадки та способи розмноження
Актинідія, від латинського Actinidia, відноситься до роду дерев’янистих ліан із сімейства Актінідієві (Actinidiaceae). До найпопулярніших в умовах присадибного садівництва нашої країни належать рослини виду Ківі, або Актінідія делікатесна. Вони досить легко розмножуються, а самостійно вирощені садівниками саджанці зберігають усі сортові ознаки культури. Саджанці, отримані шляхом вегетативного розмноження, вступають у плодоношення на третій чи четвертий рік після посадки.
Розведення рослини насінням
Деякі садівники-любителі відзначають, що розмноження актинідії насінням – найприйнятніший спосіб. Рослини чудово приживаються, укорінюються, виростають витривалими. Але підлогу та властивості культури визначити можна буде лише тоді, коли вони виростуть. Плодоносити такий саджанець почне на 7 рік вегетації (за інших способів – на 3-4 рік). Селекціонери насінням розмножують коломікту під час виведення нових сортів культури. Для розведення беруть матеріал якомога свіжіший. Сухе насіння сходитиме довше. Висіюють культуру під зиму чи навесні. Перед посівом спеціально готують, гартують, пророщують.
Попередньо підготуйте землю. Рекомендується такий склад:
З січня-лютого до червня відбувається процес пророщування насіння. При проведенні робіт слідуйте схемі:
- У дерев’яну скриньку насипте чистий вологий пісок.
- Попередньо замочене у воді на 4 дні насіння помістіть у ганчірочку та у вологий пісок.
- Витримайте протягом 2 місяців насіння за температури 18-20 градусів. Підтримуйте пісок у вологому стані.
- Провітрюйте насіннєвий матеріал один раз на 10 днів.
Пересадження актинідії на нове місце
При пересадці актинідії важливо пам’ятати, що травмувати її під час активного руху соку не можна, вона може загинути. Тому найкраще проводити пересадку молодих саджанців віком до трьох років і ранньою весною, до розпускання нирок, або пізно восени. Опори для актинідії краще встановлювати заздалегідь, щоб не травмувати поверхнево розташоване коріння.
Для догляду за актинідією важливо не лише висаджувати її на родючий, добре дренований грунт і регулярно поливати, але й забезпечити достатню зволоженість повітря, не допускаючи втрати листя.
Актинідія на арочній конструкції – справжня прикраса саду
Проведення пророщування та посіву насіннєвого матеріалу покроково
Після підготовки насіння проведіть процедуру пророщування та посіву у такій послідовності:
- Протягом двох місяців слід витримати культуру в холодильнику, 1 раз на 10 днів провітрюючи та перемішуючи.
- Навесні потримайте насіння за температури 10 градусів два тижні. Діставши з холодильника, помістіть насіння для пророщування на вологий фільтрувальний папір, зверху накрийте поліетиленом.
- Коли насіннєвий матеріал почне накльовуватися, почніть процес посіву в землю.
- Глибина посадки 0,5 см. Посадити слід за схемою 2 см у рядку, 2 см у міжряддя.
- Контейнер із насінням поставте в теплиці у півтінь. Підтримуйте землю у вологому стані.
- Коли у паростків з’являться 3-4 справжні листки, розпікіруйте їх. Висаджують на гряди у червні.
- Сіянці першого року вегетації вирощують на грядках, на зимовий час вкривають ялиновим лапником, листям. Або вкопують ящики в землю та вкривають.
- Навесні розсаджують рослини у парник за схемою 1х20 см.
При розмноженні ківі уберігайте паростки від холоду та тварин. Поставте під ліану опори. На третій рік розвитку сіянці зацвітуть. У цей час у них забирають непотрібні чоловічі паростки. Сіянці добре приживуться, якщо вони сформували сильну кореневу систему. На постійне місце можна посадити ліану восени.
В одну ямку слід помістити 2 коломікти. Через 2 роки слабку рослину можна прибрати. Підгодовують саджанці один раз на 2 тижні водним розчином курячого посліду (1:15). Для посіву актинідії у вересні під зиму насіння починає готувати у квітні, обираючи майданчик на північній стороні. Ділянку перекопують, додають органіку. Наприкінці весни наступного року побачите сходи ліани. Акуратно прополіте рослини, розпикуйте на відстань 10-15 см. У зимовий період слід вкривати сіянці листям до досягнення трирічного віку. У цьому віці навесні сіянці пересаджують на постійне місце. Для цього восени викопують ями глибиною 0,6 метра та діаметром 0,6-0,7 метра, дренують. Садять сіянці на відстані 0,5 метра один від одного.
Правила посадки
Перш ніж розпочинати посадку актинідії, потрібно визначитися, для яких цілей вона призначена. Для декоративних цілей не має значення підлога рослин та умови їх зростання. Для отримання врожаю ароматних ягід потрібно придбати саджанці чоловічих і жіночих типів, причому краще всього підібрати більше саджанців жіночого типу. Оптимальний вік для саджанців – від двох до чотирьох років.
Для плодоношення актинідії потрібні сонячні ділянки, але дуже відкриті місця можуть викликати у рослин опік. Найкраще підійдуть освітлені ділянки, де в спеку дня рослина буде притінюватися.
Для нормального зростання та розвитку актинідія потребує слабокислих або нейтральних ґрунтів, добре дренованих, родючих. У низинах, на глинистих ґрунтах вона не росте. Як дренаж в посадковій лунці для актинідій використовують річкову гальку, але не гравій або щебінь, так як кальцій, що міститься в них, може залужувати грунт. При високому заляганні ґрунтових вод для актинідій насипають штучний горбок, для дренажу використовують биту цеглу, гальку.
Відео: перший урожай актинідії
Де краще посадити ліану
При можливості краще садити актинідію на природних схилах, де не застоюється вода і рослини добре висвітлюватимуться. Як і всі ліани, актинідія потребує міцної опори. Рослина висаджують уздовж огорожі, поряд з будинком, на шпалерах або формують арочні конструкції. Плоди з’являються на верхівці крони, тому важливо заздалегідь обміркувати тип опори, щоб зручніше було збирати врожай. Для актинідій характерне тривале плодоношення.
Не рекомендується садити актинідію поруч із великими плодовими деревами. Таке сусідство пригнічує актинідію, позбавляючи її сонця і вологи, а регулярне розпушування приствольного кола плодових дерев травмує поверхнево розташоване коріння ліан.
Актинідії не висаджують на ділянках, де вже культивували її раніше, а підбирають нове місце. Вчені також помітили, що яблуні погано впливають на зростання актинідій, при цьому сусідство з кущами смородини є сприятливим.
Посадка актинідії навесні
Посадкові лунки готують заздалегідь. Розмір лунок повинен бути 50х50х50 см. Розташовують їх на видаленні приблизно півтора або два метри. При достатній кількості добрив у лунці відстань може бути і меншою, якщо передбачається прикрасити фасад будинку.
- Саджанці відбирають заздалегідь, обрізають травмовані та висохлі ділянки коренів та гілок.
- На дно лунок засипають биту цеглу, гальку, дрібне річкове каміння.
- Шар дренажу покривають торфоперегнійною сумішшю.
- Поверх цього шару насипають горбком суміш ґрунту з піском і мінеральними добривами, що містять азот, фосфор та калій у співвідношенні 1:5:1; трохи більше 30–40 р добрив на лунку.
- У пагорби з мінеральними добривами саджають актинідії.
- Ґрунт добре утрамбовують, стежачи, щоб коренева шия не заглиблювалася.
- Рясно поливають і мульчують тирсою, сосновою хвоєю або сухим торфом.
Не можна додавати в посадкову лунку добрив, що містять хлор, актинідії не виносять хлор. У перші роки для саджанців небезпечні коти, вони ушкоджують молоді пагони, щоб поласувати соком рослин. Старі стебла, що одеревіли, не страждають від котячих пазурів. Рятують молоді саджанці найчастіше огорожею із металевої сітки.
Осіння посадка
При необхідності посадити актинідії восени важливо знати, що це робиться не пізніше ніж за 2-3 тижні до заморозків. В іншому ніяких відмінностей: посадкова лунка готується звичайним чином, після посадки ямку мульчують торфом, перегноєм або компостом. Молоді саджанці актинідії у перший рік укривають. Дорослі рослини добре переносять зиму, у поодиноких випадках доводиться лише видаляти пошкоджені від морозу гілочки. Знімати актинідії з шпалер і вкривати не потрібно.
5 працюючих способів використання дьогтю на городі 7 кімнатних рослин, які допомагають вийти заміж навіть у зрілому віці
Відео: посадка актинідії
Розмноження зеленими живцями
Найбільш прийнятний вид розведення актинідії – вегетативний, при якому передаються сортові характеристики вихідної ліани рослини та її підлога. Розмноження актинідії живцями дає 60%-100% вихід укорінених рослин, які максимально швидко починають плодоносити. Розмноження актинідії зеленими живцями проводиться з другої декади червня до початку липня.
Для роботи бажано мати на дачній ділянці дорослу ліану, з якою для живцювання нарізати однорічні пагони. Їх можна зрізати з будь-якої частини втечі, крім верхівки. При заготівлі живців дотримуйтесь правил:
- Довжина черешка складає орієнтовно 10-15 см, включає 2-3 бруньки.
- Нижній косий надріз робиться на 2-5 мм нижче за нирку.
- Верхній прямий – на 2-5 мм вище за нирку.
- Видаліть листя під нижньою ниркою.
- Лист над верхньою ниркою слід укоротити на третину для зниження руху соку (транспірації).
- Рекомендується обробити зелені живці стимулятором росту коренів (наприклад, гетероауксином) за інструкцією до препарату. Зв’яжіть паростки в пучок і опустіть на 6-12 годин у приготовлений розчин (зануріть на 3-4 см у глибину).
Підготовлені живці висаджують за умов теплиці.
Укорінення зелених живців у канавах
Цей спосіб нетрудомісткий, час на початок плодоношення ліани значно скорочується. Щоб розмножити актинідію, скористайтеся порадами:
- Укорінюють рослину в неглибоких канавках (глибина 40-50 см). На дно траншеї помістіть дренаж, наприклад, биту цеглу.
- Зверху слід насипати 3-сантиметровий шар тирси для запобігання замулювання дренажу.
- Заповнити канаву сумішшю, що складається з компонентів: перегній – 0,5 частини,
- торф’яна крихта – 1 частина,
- пісок – 1 частина.
- Зверху насипати субстрат для укорінення:
- Чистий пісок – 2 частини,
Торф (перліт, вермікуліт) – 1 частина.
(Можна використовувати лише пісок).
- Посадіть живці, заглиблюючи в землю на 2-2,5 см. Між паростками залишайте 3-4 см.
- Ущільніть землю навколо посадженого саджанця.
- Рясно полийте рослини методом дощування.
До уваги, щоб у літні дні сильно не випаровувалась волога в теплиці, плівку рекомендують забілити розчином із вапна та крейди. Теплицю регулярно провітрюють.
Досвідчені садівники організують автоматичний полив для регулювання вологості. Утворення коренів у живців розпочнеться за тиждень. Через 20 днів коренева система буде повністю сформована. Плівку можна спочатку піднімати для гарту, а за тиждень зняти повністю. Вихід укорінених саджанців за такого методу становить 70-100%. Коріння утворюється сильне, мочкувате. Пересаджувати живці у відкритий ґрунт на дорощування слід на початку осені. Коли вони приживуться, виконують перше підживлення добривом:
- Аміачна селітра – 30 грам на 10 літрів води
- Або розчином несвіжого гною, розведеним водою у 6 разів.
Після двох-, трирічного вирощування ківі поміщають на постійне місце.
Використання для розмноження деревенських живців
Для цього методу посадки живці нарізають у листопаді-грудні. Більш рання, наприклад, весняна заготівля, послаблює вихідну рослину, погіршує якість заготовлених живців. Вихідні рослини мають бути елітними, високо продуктивними, здоровими. У жовтні після опадіння листя актинідію обрізають. З однорічних гілок нарізають живці (довжина 15-25 см, з 3-4 бруньками), пов’язують їх у пучки верхівками в один бік. Зверніть увагу, що дворічні пагони не вкорінюються. Товсті, що ростуть, укорінити складно, вони гниють, оскільки недостатньо визріли.
Зберігати заготовлені живці рекомендується при температурі від 0 до 5 ° С у вологому піску (тирсі, торфі) у підвалі або в холодильнику. Живці, заготовлені восени, садівники рекомендують зберігати в снігових буртах. Земля для посадки має бути пухкою, родючою. При посадці в ґрунт однорічного використання садять за схемою 20х8 см. При ґрунті другого року використання – 45х10 см. Приживаність саджанців, що здервіли, залежить від погоди. За теплої погоди вона вища. У квітні висаджують паростки в захищений грунт. Садять вертикально або трохи похило на відстань 10х10 см. На поверхні має залишитися одна-дві нирки. Коломікту слід до осені раз на два тижні підгодовувати органікою, взимку вкривати. Берегти від тварин. Наступного року восени живці висаджують на ділянку.
Як правильно підготувати актинідію до морозів
Незалежно від методів розмноження при настанні осінніх морозів молоді рослини вкривають сухим опалим листям шаром близько 20 см, а зверху накривають лапником. До речі, укриття знімають навесні, а грунт навколо саджанців мульчують старою тирсою або перегноєм. Перші 2 – 3 роки для молодих рослин небезпечні поворотні пізньовесняні заморозки. Але не маючи достатньої кількості запасних бруньок, для відновлення після підмерзання, саджанці можуть загинути. Тому під час заморозків рослини вкривають плівкою.
Якщо ви можете додати щось про вирощування актинідії, ми будемо раді вашим коментарям.
Розведення ліани відведеннями
Актинідію вирощують відведеннями. Це найбільш простий спосіб для садівників-аматорів, хоча особливої продуктивності не відрізняється.
При проведенні робіт слідуйте порядку:
- Для укорінення актинідії ранньою весною попередньо потрібно вирити у основи куща неглибоку (7-10 см глибиною) канаву, заповнити її перегноєм, крихтою торф’яною, деревною золою.
- Один із нижніх сильних однорічних пагонів слід нахилити горизонтально або дугоподібно, пришпилити до землі дерев’яним гаком, верхівку вивести на поверхню і злегка прищипнути.
- Засипати канавку шаром пухкої родючої землі.
- Слідкувати, щоб грунт був пухким і вологим, не допускати пересихання.
- У міру підростання паростка шар землі збільшують до 15 см.
- Восени в місці закріплення з’являться коріння та пагони.
- На наступний рік вони швидко набудуть чинності, через рік зацвітуть. Восени наступного року відведення можна пересаджувати на постійне місце.
- Паростки слід регулярно поливати, прополювати, розпушувати.
Відокремити від вихідної лози молоду ліану слід через 2 роки.
Розмноження актинідії осінніми або весняними відведеннями
У невеликій кількості актинідію можна розмножувати як дворічні, так і однорічними відведеннями. З дворічних пагонів виростають найкращі саджанці. Для цього восени або навесні пагін треба зняти з опори, укласти його в канавку з пухким вологим ґрунтом на глибину приблизно 5-7 см, і щільно притиснути. При горизонтальному розташуванні втеч у актинідії прокидаються майже всі нирки, і вона починає рости вертикально. Відведення актинідії легко укорінюються. Молоді пагони, що з’являються, треба підв’язати з обох боків до кілочків і присипати землею. В основі кожної молодої втечі землю ущільнити. До осені наступного року можна отримати рослини, які готові до посадки на постійне місце.
Статтю підготовлено за матеріалами С. Недялкова
Leave a Comment Отменить ответ
Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.
