Під час читання роману англійського письменника Даніеля Дефо “Робінзон Крузо” або перегляду однойменного фільму, багато хто, швидше за все, серйозно замислювалися над тим, чи міг існувати Робінзон в реальному житті, і якщо міг, то де саме розташовувався його острів. Насправді Робінзон – аж ніяк не вигадка. В основі роману Даніеля Дефо лежить історичний факт. У книзі змінена тільки прізвище героя, а острів, де він був «заточений», Дефо переніс до гирла впадає в Карибське море річки Оріноко в Атлантичному океані. Описуючи умови, в яких довелося жити Робінзонові, Дефо взяв за основу природні умови островів Тринідад і Тобаго.
Але де ж знаходиться справжній острів, де перебував Робінзон Крузо? Погляньте на карту. Прямо біля 80 гр. західної довготи і 33 гр.40` південної широти ви можете побачити групу невеликих островів Хуан-Фернандес, що названі на честь іспанського мандрівника, який відкрив їх в 1563 р. У групу островів Сан-Фернандес входять такі вулканічні острови, як Мас-а-Тьерра, назва яких перекладається з іспанської мови як “ближче до берега”, острів Мас-а-Фуера – іспанське «далі від берега”, і острів Санта-Клара. Всі ці острови належать Чилі. Перший з них, Мас-а-Тьерра і є – той самий острів Робінзона Крузо. Свідчить про це відповідний напис, розміщена на багатьох картах – в 70 роки ХХ століття цей острів перейменували в острів Робінзона Крузо.
Острів Робінзона Крузо є найбільшим серед усіх островів, що входять до складу архіпелагу Хуан-Фернандес, його розміри становлять 23 км в довжину і цілих 8 км в ширину, при загальній площі 144 кв. км. Подібно всім іншим островам архіпелагу, він досить гористий., його найвищою точкою є гора Юнке, висота якої становить 1000 м над рівнем океану. Климатическе умови цього району м’які, океанічні. В найхолоднішому місяці року, серпні (оскільки острів знаходиться в Південній півкулі, значить пори року там протилежні порами року нашого півкулі) середня температура повітря досягає +12 гр.С, а в найтеплішому місяці, лютому – +19 гр.С.
Острів на якому жив Робінзона Крузо
Низинні ділянки цього острови являють собою савану, перемежаемую заростями деревовидних папоротей і пальмовими гаями. Гірська частина острова покрита лісами, значно поріділими через господарської діяльності людини. Щоб припинити вирубку лісів, Острів Робінзона Крузо оголосили національним парком. Особливо сильний шкоди завдала природі розкорчування земель під будівництво військових споруд, що проводилася на підставі договору, укладеного між Чилі та Сполученими Штатами.
Безліч видів рослин, які ростуть на острові, (понад 100) є унікальними. Наприклад, пальма Чонта і дерево Налка, а також різноманітні папороті і квіти, які не ростуть більше ніде на планеті. Колись острів був покритий густими лісами сандалового дерева, але зараз сандалові гаї можна знайти тільки на важкодоступних вершинах лише деяких гір. Земля острова неймовірно родюча, а по всьому острову течуть струмки кришталевої чистоти.
У прибережних водах острова кипить бурхливе життя – тут можна знайти черепах, морських левів, лангустів, тюленів і безліч різноманітної риби. Колись тюленів на острові було стільки, що, для того, щоб причалити до берега, доводилося відштовхувати їх веслами. Живуть на острові і кози, предки яких були привезені ще Хуаном-Фернандесом в 1563 році.
Саме до острова Мас-а-Тьерра 2 лютого 1709 р. причалили два військових кораблі англійців – “Дюк” і “Дюшес”. Після тривалого плавання команді був необхідний відпочинок. Семеро матросів і офіцерів на шлюпці вирушили до берега і незабаром повернули на корабель у супроводі одягненого в одяг із козячих шкір чоловіки, зарослого довгим волоссям і густою бородою. Прибулець безуспішно намагався щось розповісти капітанові, але видавав тільки нечленороздільні звуки, чимось нагадують англійська мова.
Ілюстрація з книги про Робінзона Крузо
Пройшло довгий час, перш ніж чоловік прийшов до тями і зміг розповісти історію своїх незвичайних пригод. Його звали Олександр Селькірк. Народився він у 1676 р. у маленькому шотландському містечку Ларго, батьком його був бідний швець Джон Селькрег. У дев’ятнадцять років, із-за постійних конфліктів з сім’єю він змінив своє прізвище на Селькірк і пішов з дому. Опинившись наданим самому собі, він служив матросом то на одному, то на іншому судні, що належать англійському військовому флоту. Одного разу він почув, ніби відомий королівський пірат Дам – бенкет почав набирати моряків для своєї команди. Завербувавшись до нього, Селькрик, однак, потрапив не до самого Дампиру, а в команду капітана іншого корабля – Пиккеринга.
У вересні 1703 р. піратські кораблі вирушили в дорогу. На ті часи це було типовим грабіжницьким піратським рейсом. Один за іншим, ескадра захоплювала біля берегів Перу набиті золотом та іншими цінностями іспанські кораблі, що прямують до Європи. Через деякий час Пиккеринг помер, а його наступником став Стредлинг, який, не помирившись з Дампиром, відокремився від нього. Кмітливий Селькірк до того часу вже був другим помічником капітана Стредлинга. Але в травні 1704 р. корабель неабияк попсував шторм, і команді довелося стати на якір неподалік від острова Мас-а-Тьерра. Корабель потребував капітального ремонту, робити що капітан не бажав, і з-за цього між ним і його помічником виник конфлікт. В результаті, підкоряючись наказу Стредлинга, Селькірк був висаджений на безлюдний острів. Селькирку залишили найнеобхідніше – рушниця з незначним запасом пороху й куль, ніж, сокира, підзорну трубу, трохи тютюну і ковдру.
Спочатку Селькирку довелося нелегко. Деякий час він провів у відчаї, повністю байдужий до всього. Але, прекрасно розуміючи, що відчай це вірний шлях до загибелі, він змусив себе зайнятися роботою. “Якщо мене щось врятувало, – розповідав він згодом, – так це праця”. В першу чергу, обживатися Селькірк почав з будівництва хатини. Але чому ж йому було харчуватися? Блукаючи по острову, він знайшов безліч смачних і поживних культур, коренеплодів і навіть фруктів, які були посаджені Хуан-Фернандесом. З часом Селькирку вдалося приручити диких кіз і навчитися полювати на морських черепах і ловити рибу.
Виявилося, що на острові живе безліч кішок і щурів. Селькірк годував кішок козлятиной, і скоро вони звикли до його присутності і стали приходити до його хатині чи не сотнями, тим самим відганяючи гризунів. Добувати вогонь Селькирку доводилося тертям, а шити одяг із козячих шкір, у чому йому допомагали цвяхи, замінювали швейні голки. За час проживання на острові Селькірк зробив собі календар і безліч інших корисних речей.
Одного разу на острів висадилася група іспанських моряків, але в ті часи Англія воювала з Іспанією, і, побоюючись за своє життя, Селькірк сховався від них у величезному дуплі. Так, в повній самоті, він провів на острові майже п’ять років, до тих пір, поки випадково не зустрівся з англійськими моряками. Оказалост, що корабель Стредлинга після того, як Селькірк був висаджений на острів, потрапив у шторм та затонув, а вцілілі члени команди були захоплені іспанцями.
За час, проведений на острові, Селькірк не розгубив своїх навичок, тому Роджерс зробив його своїм помічником, і той знову повернувся до піратського промислу.
У 1712 р. Селькірк нарешті повернувся на батьківщину. У тому ж році на світ з’явилася книга Вудза Роджерса під назвою “Промислове плавання навколо світу”, в якій було коротко розказано про пригоди англійського моряка. Через деякий час з’явилася ще одна книга: “Втручання провидіння або надзвичайне опис пригод Олександра Селькірка”, написана ним самим.
Однак Селькірк не мав письменницьким талантом, тому книга не мала успіху у сучасників. І тільки роман Даніеля Дефо, що з’явився в 1917 р., приніс моряку справжню славу, зробивши його воістину безсмертною. Назва нової книги було дуже довгим: “Життя і надзвичайні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив двадцять вісім років на безлюдному острові”. Незважаючи на той факт, що в романі було розказано про пригоди якогось Робінзона, а термін його перебування на острові був збільшений у кілька разів, у книзі відразу ж узнавался Олександр Селькірк. Тим більше, що в передмові до першого видання книги автором було прямо зазначено: “Ще досі серед нас є людина, життя якого послужила канвою для цієї книжки”.
Олександр Селькірк закінчив свій життєвий шлях 17 грудня 1723 р., будучи першим помічником капітана корабля “Веймут”. Подвиг селькірка був увічнений – до 100-річчя з дня його смерті йому було встановлено пам’ятник у Ларго, ну а в 1868 р. була встановлена меморіальна дошка на скелі острова Мас-а-Тьерра, на якій і знаходився спостережний пункт, з якого Селькірк видивлявся кораблі.
Сама історія острова настільки ж цікава, як і історія Селькірка-Робінзона. Виявляється, Селькірк не був першим робінзоном острова Мас-а-Тьерра. Першим анахоретом став його першовідкривач – мореплавець Хуан Фернандес. Проживши на острові кілька років він повернувся на материк. «На пам’ять» про ньому на острові залишилися кози, розплодилися настільки, що всі наступні робінзони, ні сучасні місцеві мисливці не відчувають нестачі в козячому м’ясі і молоці.
У 20-х роках ХVII ст. досить довгий час на острові жили голландські моряки, а після – з січня 1680 р. протягом трьох років тут проживав негр-моряк, єдиний член команди, який вижив після катастрофи торгового корабля.
З 1680 до 1683 рр. там же мешкав індіанець Вільям, виходець з Центральної Америки, якого з нез’ясованих причин залишили тут англійські пірати. Цілком імовірно, саме цей попередник Селькірка і став прообразом П’ятниці з роману Дефо. А 22 березня 1683 р. Вільям був знайдений командою англійської піратського корабля.
Тема. Розповідь про складні випробування, через які проходить головний герой, який двадцять вісім років провів на безлюдному острові.
Ідея. Уславлення людської праці, розуму, енергії, високих моральних якостей, які допомагають виживати у складних ситуаціях.
Проблеми. Життя і смерть; добро і зло; самотність; дружба; людина і природа; боротьба за існування; людська праця.
Композиція і сюжет твору
Сюжет роману побудовано на боротьбі ізольованої від суспільства людини з дикою природою. Правдоподібності твору надає реальна історія, покладена в основу сюжету. Віддаючи данину тогочасній літературі, письменник дав таку назву твору, що була співзвучна його фабулі: “Життя й надзвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, що прожив 28 років у цілковитій самотності на безлюдному острові поблизу американського узбережжя, неподалік від гирла великої річки Оріноко, опинившись на березі після аварії корабля, під час якої загинув весь екіпаж, крім нього, з додатком розповіді про не менш дивовижний спосіб, яким його врешті-решт визволили пірати. Писано ним самим”.
Сюжет роману розпадається на дві частини: в одній описуються події, пов’язані з суспільним життям героя, перебуванням на батьківщині; друга частина – самотнє перебування на острові. Розповідь ведеться від першої особи, посилюючи ефект правдоподібності, автора з тексту повністю вилучено. Назвати сюжет суто хронікальним не можна, адже в творі є численні міркування Робінзона, його стосунки з Богом, повтори, описи почуттів, що оволодівають ним. Все це навантажує розповідь емоційними та символічними складовими, розширює рамки жанрового визначення роману.
Оповідь від першої особи дає змогу авторові показати світ очима звичайної людини і водночас розкрити її характер, почуття, моральні якості. У центрі уваги не тільки екзотика безлюдного острова й захоплюючі пригоди, скільки людина, її переживання, почуття, коли вона залишалася сам на сам з природою.
Книга починається з розповіді Робінзона про себе. Він народився в місті Йорку в Англії і завжди мріяв про морські подорожі. Всупереч волі батька, 1651 року він покидає рідну домівку і вирушає у перше морське плавання, яке було не дуже вдалим. Переживши шторм, Робінзон не злякався і пізніше здійснив декілька подорожей на торговому судні. Якось герой потрапив у полон і два роки був справжнім рабом. Коли йому вдалося врятуватися, він потрапив до Бразилії, де став власником плантації. Бажаючи швидше розбагатіти, Робінзон пливе до Африки за чорними невільниками. Однак корабель потрапляє в шторм і сідає на мілину біля невідомого острова недалеко від гирла ріки Оріноко. Крузо вижив і дістався до безлюдного острова, де намагається вижити. Подолавши відчай, він рятує з корабля всі потрібні інструменти й припаси, перш ніж той остаточно зруйнують шторми. Влаштувавшись на острові, він будує собі добре укрите і захищене житло, вчиться шити одяг, робити посуд з глини, вирощує ячмінь та рис. Також він зміг приручити диких кіз, які водилися на острові, так отримує постійне джерело м’яса і молока, а також шкури для виготовлення одягу. Якось Робінзон виявив на острові сліди дикунів-канібалів, тому мусив переховуватися від них. Під час одного з візитів дикунів Робінзон врятував тубільця і назвав його П’ятницею. Під час наступного візиту канібалів на острів Крузо з П’ятницею врятували батька П’ятниці та іспанця, корабель якого також зазнав аварії. У дикунів на материку перебували також понад десяток іспанців і португальців, які врятувалися з корабля. Крузо вирішує відправити іспанця разом з батьком П’ятниці на човні, щоб привезти його товаришів на острів і спільними зусиллями побудувати корабель, на якому вони всі могли б відплисти до цивілізованих берегів. Поки Крузо очікував повернення іспанця з його командою, до острова прибув невідомий корабель. Цей корабель захопили бунтівники, але Крузо і П’ятниця звільнили капітана і допомогли йому повернути контроль над судном. Нарешті після 28 років на острові Крузо залишає його і повертається в Англію.
Експозиція. Розповідь Робінзона про свою сім’ю, настанови батька, мрії про море. Втеча Робінзона з дому, коли у першому ж плаванні він потрапив у шторм. В одній з мандрівок морем його взяли в полон, з якого він через кілька років втік. У Бразилії Робінзон став плантатором, і якось сусіди-плантатори підмовили його вирушити кораблем до Африки, щоб привезти рабів.
Зав’язка. Корабель пережив один ураган, а під час другого уся команда втопилася, лише Робінзона викинуло на берег невідомого острова.
Розвиток дії. Перша ніч на острові. На саморобному плоті Робінзон перевіз із напівзатонулого корабля багато різних припасів і речей. Робінзон облаштовує собі житло, намагається жити звичайним життям. Під час страшної хвороби Робінзон покаявся за своє попереднє життя, почав читати Біблію і відчув душевний спокій. Перша спроба зробити човен. Робінзон збудував новий човен, щоб дослідити острів. Якось він знайшов відбиток босої людської ноги. Робінзон рятує П’ятницю, якого хотіли з’їсти дикуни. Поява іспанця і батька П’ятниці. На острів з англійського корабля, що пропливав морем, зійшли люди, які, як виявилося, збунтувалися і захопили цей корабель.
Кульмінація. За допомогою військового хисту, сміливості й розуму Робінзону з капітаном корабля і супутниками вдалося ув’язнити бунтівників і повернути команді корабель.
Розв’язка. Робінзон нарешті визволився зі свого острова, пробувши на ньому 28 років, 2 місяці й 19 днів.
Роман вперше був опублікований у квітні 1719 року і коротко названий за іменем головного героя. Книга започаткувала класичний англійський роман і породила моду на псевдодокументальну художню прозу; її нерідко називають першим “справжнім” романом англійською мовою. Твір Дефо став літературною сенсацією і породив безліч наслідувань. Роман зробив ім’я Робінзона загальним. Оповідання, подібні розповіді Робінзона, називаються “робінзонадами”.
Перший твір ( про пригоди моряка Крузо їх всього є три) був написаний у вигляді автобіографії, — щоденника головного героя, британського моряка, якому через аварію корабля довелося жити на безлюдному тропічному острові в гирлі річки Оріноко.
Повна назва твору “Життя, незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, який прожив 28 років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів Америки поблизу гирла річки Оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якої весь екіпаж корабля крім нього загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами; написані ним самим”.
В основу першого твору було взято епізод з життя шотландського моряка Александра Селкірка.
Під час Війни за іспанську спадщину, Александр Селкірк служив боцманом на одному з кораблів англійського капера Вільяма Дампіра — 16-гарматному галеоні “Сінке Портс”. 30 квітня 1703 року Дампір зі своєю флотилією відплив у свою другу навколосвітню експедицію. На шляху вони безуспішно напали на французький корабель, проте захопили чотири невеликих іспанських кораблі.
Маючи норовисту й запальну вдачу, Селкірк постійно сперечався з капітаном “Сінке Портс”, висловлюючи свою невдоволеність морехідними якостями корабля. Коли корабель пропливав біля узбережжя Чилі, боцман зопалу висловив бажання висадитись на берег. Капітан негайно задовольнив цю вимогу, попри те, що пізніше Александр одумався й просив скасувати це рішення. Селкірк залишався на острові 4 роки та 4 місяці, до того, як його підібрав Дампір. Побоювання Селкірка, проте, виправдалися — “Сінке Портс” затонув, а більшість його команди загинула.
Повернувшись у рідне містечко Ларго, Селкірк спершу жив відносно спокійно. Часто відвідував паби, де й розповідав про свої пригоди. Судячи зі спогадів його сучасників, Александр був непоганим оповідачем. Наприклад, сер Річард Стіл у 1713 році відзначав у журналі “Англієць”, що “його (Селкірка) дуже цікаво слухати, він тверезо мислить й вельми живо описує перебування своєї душі на різних етапах такої тривалої самоти”.
Селкірк вступив до королівського флоту в чині лейтенанта та помер від жовтої гарячки на борту корабля біля берегів Африки у віці 47 років і був похований у морі.
Дефо обрав для свого Робінзона умови і ізоляцію подібні до тих, що дісталися Селкірку; але якщо останній здичавів на острові, то Робінзон морально відродився.
Книга написана як вигадана автобіографія Робінзона Крузо, жителя Йорка, який мріяв про подорожі морями. Переживши чимало пригод, серед яких і аварія корабля, і захоплення судна піратами, і власна плантація в Бразилії, він пливе до Африки за чорними невільниками, щоб таким чином розбагатіти.
Однак корабель потрапляє в шторм і сідає на мілину біля невідомого острова недалеко від гирла Оріноко. Крузо виявився єдиним уцілілим з екіпажу, діставшись уплав до острова, який виявився безлюдним. Подолавши відчай, він рятує з корабля всі потрібні інструменти і припаси та будує собі добре укрите і захищене житло на суші. Вчиться шити одяг, робити посуд з глини, вирощує ячмінь та рис. Також йому вдається приручити диких кіз, які водилися на острові, це дає йому стабільне джерело м’яса і молока, а також шкури для виготовлення одягу.
Досліджуючи острів протягом багатьох років, Крузо виявляє сліди дикунів-канібалів, які іноді відвідують різні частини острова і влаштовують людожерські бенкети. В одне з таких відвідувань він рятує полоненого дикуна, якого збиралися з’їсти. Він вчить тубільця англійської мови і називає його П’ятницею, тому що врятував його саме в цей день тижня.
Далі розгортається ціла низка пригод із дикунами й іншими врятованими після аварій суден людьми. Зрештою до остова причалює корабель із бунтівниками, які збиралися висадити на острові капітана з відданими йому людьми. Крузо і П’ятниця звільняють капітана і допомагають йому повернути контроль над судном. Найбільш ненадійних заколотників залишають на острові, а Крузо після 28 років, проведених на острові, залишає його і в 1687 році повертається в Англію до своїх родичів, які вважали його давно загиблим. Крузо вирушає в Лісабон, щоб отримати прибуток за свою плантацію в Бразилії, що робить його дуже багатим. Після цього він перевозить своє багатство по суші в Англію, щоб уникнути подорожі по морю. П’ятниця супроводжує його, і по дорозі вони потрапляють в останню спільну пригоду, коли борються з голодними вовками і ведмедем в горах.
Другий роман — “Подальші пригоди Робінзона Крузо” — менш відомий. У ньому старий Робінзон, відвідавши свій острів і втративши П’ятницю, доплив у торгівельних справах до берегів Південно-Східної Азії і змушений добиратися до Європи через всю Росію, щоб з Архангельська відплисти в Англію.
Існує і третя книга Дефо про Робінзона Крузо, вона має назву “Серйозні роздуми Робінзона Крузо” і є збірником есе на моральні теми; ім’я Робінзона Крузо вжито автором для того, щоб привернути інтерес публіки до цього твору.
У 1856 році на засланні Тарас Шевченко створив малюнок на тему цього твору “Робінзон Крузо”.
У Всеволода Нестайка одна з трилогії “Васюківки” називається “Незвичайні пригоди Робінзона Кукурузо”. Ява Рень стає Кукурудзо після того, як заблукав із своїм другом у кукурудзі.
Існує острів Робінзона Крузо, який належить Чилі.
Свій найзнаменитіший роман Дефо написав у віці 59 років, всього ж у автора близько 500 творів, серед них памфлети, статті. Інші романи Дефо є автобіографіями фіктивних шахраїв, злодіїв, повій та авантюристів.
У виданій під псевдонімом “Капітан Чарльз Джонсон” в Лондоні в 1724 році “Загальної історії грабежів і вбивств, учинені самими знаменитими піратами” містилися белетризованій біографії 17 відомих піратів Вест-Індії, більшість з яких засновані були на достовірних джерелах, імовірно архівних матеріалах Міністерства у справах колоній, а також збережених листах капітанів і бортових журналах, що зберігалися в Державному архіві Великобританії.
Окремо у творчості Дефо стоїть історичний роман “Щоденник чумного року” (1722), що містить в собі опис Великої Чуми в Лондоні 1665 року (коли самому автору було близько 5 років), але частково заснований на щоденнику дядька письменника – Габріеля Фо.
Якщо мертві клітини не видалити вчасно, поверхня шкіри стане нерівною, колір тьмяним, а пори можуть…
Проводимо пальцем вздовж хребта та акуратно відокремлюємо філе від хребта. Також відокремлюємо хребет від іншої…
Сигаретні пачки формуються в блоки, як правило по 10 пачок у блоці, хоч і існують…
Ні, продати неприватизовану квартиру неможливо. Житлове приміщення надається у користування громадянам на підставі договору найму…
Дружина повинна підтримувати чистоту та порядок у квартирі, надавати дітям допомогу з домашнім завданням. Не…
Мокра бактеріальна гниль Захворювання активно розвивається в разі порушення умов зберігання (висока температура, вологість і…