Боевая машина пехоты БМП-1. СССР

Послевоенный период развития бронетанковой техники характеризовался созданием новых типов военных гусеничных машин, предназначенных для решения специфических задач на поле боя, отличных от задач, возлагаемых на танки. В 1960-х году на Челябинском тракторном заводе им. В.И. Ленина в ГСКБ-2 под руководством главного конструктора П.П.Исакова была начата разработка новой боевой гусеничной машины, предназначавшейся для повышения мобильности и защищенности пехоты, действующей на поле боя при поддержке танков. Это был первый в мире образец машины, обеспечивающей действие пехоты без выхода из нее на поле боя, или поддерживающей действия пехоты, вышедшей из машины. Таким образом, в СССР появилась новая категория военной техники – боевая бронированная плавающая гусеничная машина, предназначенная для транспортировки личного состава к переднему краю, повышения его мобильности, вооруженности и защищенности на поле боя и совместных действий с танками в бою. Эта машина, получившая обозначение «боевая машина пехоты – 1 (БМП-1)», была принята на вооружение Советской армии Приказом Министра Обороны СССР от 2 июня в 1966 году. Широкой общественности ее впервые показали на параде войск на Красной площади в Москве в 1967 году.

Высокоманевренная и скоростная БМП-1, сочетающая в себе огневую мощь, высокую мобильность и хорошую защищенность, поступившая на вооружение мотострелковых частей, заметно усилив их наступательную мощь, положила начало семейству подобных машин. Она резко повысила маневренные и огневые возможности пехоты в бою, особенно по борьбе с бронированными целями противника, защищенность личного состава от огня стрелкового и поражающих факторов оружия массового поражения, а также возможности войск по преодолению водных преград.

БМП-1 была создана на специальной базе с передним расположением силового отделения, размещенного справа и отделения управления – слева, в средней части – боевое отделение с одноместной башней кругового вращения. В кормовой части машины находится десантное отделение. Сварной корпус коробчатого сечения снабжен боковыми нишами над гусеничными цепями. В верхней лобовой части расположен большой люк, закрывающейся откидывающимся ребристым бронелистом из алюминиевого сплава, с дополнительным элементом защиты – волноотражающим щитком, лежащим на верхней лобовой плите. Корпус и башня БМП-1 сварены из стальных катаных броневых листов толщиной от 6 до 26 мм с большим наклоном лобовых плит с целью увеличения рикошета. Они выдерживают поражение осколками снарядов полевой артиллерии, бронебойными пулями стрелкового оружия и крупнокалиберных 12,7-мм пулеметов на всех дальностях стрельбы, кроме того, лобовая броня не пробивается снарядами 20-мм автоматической пушки «Эрликон» (ранее HS-820) на дальностях более 100 метров. Для противодействия проникающему излучению ядерного взрыва использовался противорадиационный подбой. На боковых стенках корпуса снаружи закреплены экраны из легких сплавов, закрывающие верхние ветви гусениц. При движении по воде они создавали гидродинамический туннель, способствующий формированию движущей силы. В отделении управления имеются входные люки и рабочие места механика-водителя и командира, а также их смотровые приборы для работы в дневное и ночное время. В условиях плохой видимости для механика-водителя вместо среднего перископа ТНПО-170 устанавливается активный прибор ночного видения. За креслом механика-водителя расположено место командира машины. Крышка люка командира машины, смонтированная на подшипниках, вращается вкруговую. На ней установлены универсальный прибор наблюдения ТКН-3, спаренным с инфракрасным прожектором, и два перископа.

В средней части машины установлена коническая литая башня с приваренной к ней крышей из катаной броневой стали, образующая вместе с подбашенным пространством боевое отделение. На подвесной вращающейся платформе башни смонтировано сиденье, а в крыше башни – люк наводчика-оператора. Десантное отделение, рассчитанное для размещения мотострелкового отделения из восьми солдат с полной выкладкой, и занимающее кормовую часть корпуса, разделено основным топливным баком и контейнерами аккумуляторных батарей на два отсека, в каждом из которых имеются места для четырех мотострелков. Рабочие места мотострелков оборудованы сиденьями, которые могут устанавливаться «по-походному» и «по-боевому» – шесть десантников, сидят по трое в ряд, спина к спине. Для посадки и высадки десанта в крыше отделения имеются четыре люка, а в корме – две большие полые двери с встроенными в них топливными баками.

Увеличение огневой мощи БМП-1 достигалось за счет оборудования ее амбразурами, закрываемыми броневыми крышками и смотровыми приборами, позволяющими десанту применять оружие, не выходя из машины, с ходу и с коротких остановок. С этой целью в десантном отделении БМП-1 установлено восемь перископических смотровых обогреваемых приборов и оборудованы амбразуры с шаровыми установками для двух ручных пулеметов и шести автоматов, причем солдат, сидящий у левой створки двери, также мог вести огонь и прикрывать машину с кормы. Амбразуры стрелков были оборудованы вентиляторами отсоса пороховых газов. Основное вооружение БМП-1 составляло 73-мм гладкоствольное орудие 2А28 «Гром» и спаренный с ним 7,62-мм танковый пулемет ПКТ. Орудие 2А28 предназначалось для стрельбы по танкам и другим бронированным объектам, а также для подавления живой силы и огневых средств, находящихся в легких укрытиях на дальностях до 1300 м. Наведение осуществлялось электрическими приводами. Стрельба из орудия велась активно-реактивными противотанковыми выстрелами ПГ-15В с кумулятивной боевой частью. С 1973 года в боекомплект были включены также осколочные гранаты ОГ-15В. Выстрелы подаются с помощью электромеханического механизма заряжания полуавтоматического действия, состоящего из конвейера с приводом и механизма подачи выстрела.

Орудие может вести огонь со скорострельностью 8 – 10 выстрелов в минуту, прицельная дальность стрельбы – 1300 м. Вертикальный угол обстрела основным вооружением составляет от -4° до +30°. Для поражения бронированных объектов на дальностях от 500 до 3000 м предназначен противотанковый комплекс, состоящий из управляемой ракеты с кумулятивной боевой частью 9М14М «Малютка» и пусковой установки, включающей пусковой кронштейн, направляющую, а также управляющую аппаратуру 9С428. Для этого на стволе орудия и бронемаске смонтирован кронштейн для выдвижной пусковой установки ПТУР 9М14М с ручным управлением по проводам. Боекомплект 73-мм орудия составляет – 40 выстрелов, 4 противотанковые ракеты для ПТУР 9М14М и 2000 патронов для 7,62 мм пулемета. Для подготовки прицельной стрельбы из орудийно-пулеметного вооружения башни и наведения ПТУР в цель служит комбинированный бесподсветный прицел, позволяющий вести наблюдение и прицеливание в ночное время, не демаскируя машину осветителем. Кроме того, в машине размещался ручной гранатомет РПГ-7 с гранатами или ПЗРК «Стрела-2», использование которых было возможно через открытые люки в крыше десантного отделения.

Средства связи в БМП-1: УКВ-радиостанция Р-123М (для внешней связи) и танковое переговорное устройство Р-124 на пять абонентов (для внутренней связи). Силовое отделение БМП-1 расположено в носовой части корпуса справа. В нем смонтированы: многотопливный шестицилиндровый V-образный дизельный двигатель с жидкостным охлаждением УТД-20 мощностью 300 л.с.; главный фрикцион; коробка передач с двумя планетарными механизмами поворота, объединенными в общий блок; масляный бак с котлом подогрева; блок системы охлаждения с воздухоочистителем; узлы топливной системы; компрессор; водооткачивающий насос и другое оборудование. Запуск двигателя БМП-1 производился сжатым воздухом или же с помощью электрического стартера. Защита двигателя БМП-1 от попадания воды во время преодоления водных преград обеспечивалась удачным размещением выдвижной воздухозаборной трубы и применением автоматических клапанов, предотвращавших попадание воды в двигатель со стороны воздухоочистителя и через выпускные коллекторы. Удаление воды, проникшей в корпус при движении на плаву, производилось с помощью трех водооткачивающих насосов. Их высокая производительность обеспечивала машине сохранение плавучести даже при появлении в корпусе небольших пробоин. Механическая трансмиссия с гидросервоприводом, главным фрикционом и механической двухвальной пятискоростной коробкой передач были объединены в один блок с двигателем. Силовая передача управлялась с помощью механических приводов, воздействующих на гидравлические элементы и механизмы гидросервирования. Поворот БМП-1 обеспечивался вращением штурвала. Подвеска торсионная с гидравлическими амортизаторами. Гусеничный движитель (мелкозвенчатая гусеница с резинометаллическими шарнирами) с передним расположением ведущих колес и цевочным зацеплением имел 6 опорных и 3 поддерживающих катка на каждом борту. Подвеска индивидуальная, торсионная, с гидравлическими амортизаторами на первых и шестых узлах подвески. БМП-1 – представляла собой плавающую машину, движение которой на плаву осуществлялось за счет реакции потока воды, направляемого нижними ветвями перематывающихся гусениц. Машина не имела водомета, поэтому для увеличения скорости на плаву, на задних крыльях, над гусеницами, были установлены специальные решетки перенаправляющие поток воды с гусениц не вверх, а назад. А спереди гусениц, формой корпуса поток направлялся вниз, что приподнимало нос машины над водой. Повороты выполнялись изменением скорости перематывания одной из гусениц. Перед входом машины в воду пневмоприводами в передней части корпуса поднимался волноотражающий щиток и воздухозаборная труба для подачи воздуха в двигатель, находящаяся за башней. Для обзора механику-водителю устанавливался специальный перископ ТНПО-350Б. Максимальная скорость на плаву достигала 7 км/ч. Благодаря совершенству конструкции силовой передачи, гусеничного движителя и хорошей подвеске максимальная скорость БМП-1 по шоссе достигала 65 км/ч, по сухой грунтовой дороге – 40-45 км/ч, запас хода по шоссе составлял 550 – 600 км. Небольшое удельное давление на грунт создавало ей повышенную проходимость по заболоченным и заснеженным участкам местности.

Производством БМП-1 и машин на ее базе занимались Челябинский тракторный, Курганский машиностроительный (с 1967 по 1979 год), а также Рубцовский машиностроительный заводы. С 1969 по 1973 годы в серийном производстве находился усовершенствованный вариант БМП-1 – объект 765Сп2, массой 13 тонн, а с 1973 по 1983 год выпускался доработанный вариант БМП-1 (объект 765СпЗ) с боевой массой 13,2 тонн. Всего в 1966 – 1983 годах было выпущено более 20000 БМП-1 и машин на ее базе. Исключительно удачная конструкция БМП-1 способствовала появлению на ее базе 9 основных модификаций и нескольких модернизаций базовой модели.

БМП-1 Бойова Машина Піхоти, Опис і Технічні Характеристики ТТХ Гармати, Озброєння і Експлуатація Двигуна, Вага боєкомплект

Бойові машини піхоти (БМП) – це досить широкий клас бойової техніки, основним завданням якої є доставка військовослужбовців на полі бою, підвищення їх мобільності, посилення захисту та вогневої мощі піхоти . Сучасні БМП можуть виконувати безліч функцій, вони навчені підтримувати танки на поле бою, а якщо треба, то і успішно боротися з ними. Ці бойові машини мають досить багату історію.

Думка про те, що піхота також потребує броньовий захист вперше прийшла в голову англійцям ще за часів Першої світової війни. Однак, техніка того часу була дуже тихохідної і вкрай ненадійною. Танки були не надто стрімкі, і піхотинці легко встигали за ними і без всяких БМП.

Але вже в тридцятих роках минулого століття, в епоху стрімкого розвитку танкової техніки, про бойових машинах піхоти згадали знову. Радянський Союз створив велику кількість танків і бронеавтомобілів, але засіб доставки піхоти на полі бою і її підтримки так і не було зроблено. Єдине, що можна згадати, це напівгусеничний бронетранспортер Б-3, який був створений перед війною. Він міг перевозити до 15 піхотинців. Його так і не прийняли на озброєння.

У гітлерівській Німеччині роботи в цьому напрямку просувалися куди більш активно. Німецькі полководці, які розробляли концепцію блискавичної війни, розуміли, що швидкість пересування важлива не тільки для бронетехніки, а й для піхоти, що йде слідом за нею. До початку війни німці створили і запустили в серійне виробництво напівгусеничний бронетранспортер «Panzergrenadir», який не тільки доставляв бійців на полі бою, а й часто брав участь в боях, рухаючись поряд з танками.

Друге народження цей вид бойової техніки отримав в середині минулого століття. Військова доктрина того часу передбачала широке застосування тактичної ядерної зброї. Потрібна була машина, яка могла б захистити піхоту від вражаючих факторів ядерного вибуху і дозволяла солдатам вражати супротивника, перебуваючи всередині бойової машини.

Так визначилася концепція створення БМП. Це бойова машина з високою прохідністю, повністю закрита, яка здатна не тільки привести піхотинців на поле бою, але і піти з ними в атаку. Броня БМП повинна була надійно захищати екіпаж від стрілецької зброї, від осколків артилерійських снарядів і від вражаючих факторів зброї масового ураження.

БМП-1 взяли на озброєння в 1966 році. Це відкрило нову сторінку в історії Сухопутних військ СРСР, істотно підвищивши їх вогневу міць і маневреність, що призвело до зміни тактики ведення бойових операцій. Переходячи до опису БМП-1, слід зазначити, що це перша машина з подібними характеристиками в світі.

Концепція БМП-1 і історія її створення

В середині 60-х років минулого століття стало зрозуміло, що бронетранспортер БТР-50П застарів і йому необхідно шукати заміну. Відразу кілька радянських конструкторських бюро взялися до роботи. У КБ Челябінського заводу була розроблена нова бойова машина БМП-1. Вона стала першою в світі БМП, яку запустили в серійне виробництво. Головним конструктором цього проекту був Ісаков. Челябінці представили відразу кілька варіантів майбутньої машини.

У 1966 році БМП-1 взяли на озброєння, а в 1967 – вона була вперше показана широкій публіці під час параду в Москві.

БМП-1, на відміну від бронетранспортера, повинна була не тільки доставляти піхоту, а й підтримувати її в бою. Конструкція машини передбачала вирішення подібних завдань. На БМП-1 була встановлена ​​73-мм гармата «Грім», кулемет, а також ПТУР «Малютка». На машину було встановлено дуже вдалий дизельний двигун В-2.

Слід сказати, що зазвичай на БМП встановлюють системи стабілізації озброєння, більш досконалі приціли і системи управління вогнем, ніж на бронетранспортери. На БМП часто встановлюють системи пожежогасіння, засоби постановки димових завіс. Хоча, за рівнем броньовий захисту БТР і БМП рівнозначні. БТР зазвичай озброєний кулеметом, а на БМП частіше встановлюють гарматне озброєння.

БМП-1 випускався в СРСР, Польщі, Чехії та Індії. Випуск цих машин був припинений в 1988 році.

Створення та початок експлуатації цієї бронемашини припав на період стрімкого розвитку протитанкових засобів. Основні претензії до цієї машини, в першу чергу, пов’язані зі ступенем її захищеності.

Кілька країн НАТО прийняли на озброєння нові подкалиберние снаряди, які могли вражати лобову броню БМП-1 на відстані 1000 метрів. Гармата «Бушмастер», встановлена ​​на основну американську БМП « Бредлі », Могла пробити броню БМП-1 на відстані до 2000 метрів.

Досвід афганської війни і арабо-ізраїльського конфлікту показав, що бортова броня пробивається навіть кулею калібру 12,7 міліметрів. Попадання ж протитанкової гранати призводило до займання автомобіля і підриву боєкомплекту.

БМП-1 складався на озброєнні декількох десятків країн. Подекуди він знаходиться в строю і сьогодні. Ця бронемашина брала участь в конфліктах в різних частинах світу. Були численні спроби модернізації машини. Їх основною метою було посилення озброєння і поліпшення броньовий захисту. Часто замість гладкоствольної гармати «Грім» встановлювалася автоматична гармата, гранатомет або протитанковий комплекс. На даний момент відомі близько двох десятків різних модифікацій БМП-1. Крім цього, на її базі створено численні машини, які виконують різні спеціальні завдання. Опис їх зайняло б багато часу. Це і штабні машини, розвідувальні, санітарні та навіть машини, які використовуються в народному господарстві для суто мирних цілей.

Опис БМП-1

Двигун на цій машині знаходиться в передній частині (праворуч), поруч з ним (зліва) розташоване відділення управління. Бойове відділення займає центральну частину БМП, а ззаду розташований десантний відсік, який вміщує вісім десантників.

Броня зроблена зі сталевих катаних листів, які встановлені під великим кутом. По бортах БМП розташовані бійниці, які закриті спеціальними заслінками. Всю задню частину машини займають десантні двері, які виконують ще й функції паливних баків. Вежа БМП лита, круглої форми. У ній встановлена ​​73-мм гармата «Грім» і кулемет. Також БМП озброєна протитанковими ракетами «Малютка».

БМП-1 вміє плавати. Завдяки формі корпусу і спеціальним щитків вона може плисти зі швидкістю 7 км / ч. Пересування у воді здійснюється за рахунок перемотування гусениць. Опорні катки зроблені порожніми, що покращує плавучість машини.

На машину встановлений шестициліндровий дизельний двигун, який забезпечує їй високу рухливість. Нижче подано опис технічних характеристик БМП-1.

ТТХ БМП-1

Бойова маса, кг 12 600 Екіпаж, чол. 3 + 8 Основні розміри, мм Довжина 6460 Ширина 2940 Висота 2068 Озброєння 73-мм гармата «Грім», ПТРК «Малютка» Механізм заряджання електромеханічний Прицільний пристрій 1ПН22М1 ІК-прожектор ОУ-3ГА2 Засоби постановки завіси ТДА Двигун дизель УТД-20 Максимальна потужність, л. с. 300 Кількість циліндрів 6 Питома потужність 23,8 Ємність паливних баків, л 462 Максимальна швидкість, км / год 65 Запас ходу, км 600 Бронювання, мм іюня.26 Радіостанція Р-123М Навігаційна апаратура ГПК-59

Відео про машину